«З Росії з ностальгічною любов‘ю!» - так можна було б назвати статтю президента Росії В. Путіна про «історичну єдність російського та українського народів». Автор апелює до відомих історичних фактів, а також вільних домислів, поданих у суміші з переписаними тезами, що були колись у радянському підручнику з історії СРСР за 7 кл. під редакцією Нєчкіной та Лейбенгруба. Майже нічого нового, лише додані фрагменти з новітніх лекцій від пропагандистів «русского міра» про австрійський штаб, де придумали окремість українського народу та інші подібні речі.
У скоєнні злочину підозрюється 15-річна дівчина. Всього кілька годин знадобилося поліції, щоб розшукати зниклого напередодні гімназиста Даніїла Р. з Коростенського району.
Читачі старшого покоління мають добре пам‘ятати такого видатного митця від кіно, дійсно, світового рівня, як Олександр Довженко. І його повість – «Зачарована Десна», що входила до шкільного курсу літератури. Але тема цієї статті дещо про інше «зачарування», не таке, що возвеличує та надихає, а навпаки – гнітить, принижує і викликає гнів. І Олександр Довженко про нього міг би розповісти набагато більше – яскраво, глибоко, як справжній геній. Однак не міг і обходився лише натяками та емоційними сплесками розпачу і депресій. Бо інакше він би не лише не творив, а зник без сліду як багато талановитих людей в ті часи – часи найбільшої сили радянського ладу. Це саме він остаточно «зачарував» Україну, і від сили тих «чарів» вона не може позбутись і досі.
Є такий філософсько- психологічний мем, за яким криється ціла концепція - «Зазирнути у безодню». Якщо довго дивишся в безодню, починаєш відчувати, як безодня вдивляється в тебе.
Перш ніж розглянути глибокі фундаментальні матерії нинішньої української держави (у вузьких колах прозваною «Другою республікою», де Першою вважають ту саму УНР Грушевського та Винниченка), варто трохи пройтись по самих основах.
Більше статей...
Сторінка 14 із 19