Журналісти показали свою подорож до села Буда-Голубієвичі, яке віднесене до зони гарантованого (добровільного) відселення. Там команда проєкту "Забуті" поспілкувалася з родиною Тетяни та Петра Зарицьких — однією з чотирьох сімей, які залишаються жити в селі, де нині вже немає ні магазину, ні школи, ні пошти. Яким село Буда-Голубієвичі було до вибуху на Чорнобильській АЕС та як зараз там живуть останні кілька його жителів, розповіли в черговій серії проєкту на Суспільному.
Село Буда-Голубієвичі в Народицькій громаді на Житомирщині віднесене до зони гарантованого (добровільного) відселення. До аварії на Чорнобильській атомній електростанції у селі працювали колгосп і ферма, був магазин. Зараз продукти в село привозять з Овруча.
Раз на тиждень в Буду-Голубієвичі приїздить автолавка, де люди купують необхідні продукти. Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина, квітень 2025 року. Суспільне Житомир
На квітень 2025 року це село налічувало 4 родини. Серед них і сім'я Тетяни та Петра Зарицьких, які після вибуху на Чорнобильській АЕС залишилася в рідній домівці.
"Велике було село. Вийдеш ввечері — баби на лавках кругом сидять, співають. Рухалося село, бувало йдеш по селу й люди ходять. А зараз хто тут ходить? Ніхто. Я тоді ще не розуміла толком, що воно таке та чорнобильська катастрофа. Я ще була малою. Батьки наші не захотіли тоді виїжджати з села, значить, так воно і треба було", — говорить Тетяна Зарицька.
Петро і Тетяна Зарицькі — одна з чотирьох родин, які залишилися жити в селі після вибуху на Чорнобильській АЕС. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
Петро Зарицький провів команду Суспільного селом і показав, як зараз виглядають будівлі колишніх магазину та школи — від них залишилися тільки руїни. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
Такий вигляд зараз має колишня будівля початкової школи, яку закрили в 90-х роках ХХ століття. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
Подружжя має двох дітей: 19-річний син працює в сусідньому селі, а 13-річна донька мусить їздити до школи за 14 кілометрів.
"Самі тут, але хочеться, щоб діти виїхали і не бачили цього, бо цивілізація є цивілізація. Хотілося б, щоб дитина спілкувалася з такими ж дітками, щоб вона розвивала своє мислення, а не жила одненька у хаті і не могла вийти до своїх однолітків поспілкуватися чи в якусь гру з дітьми пограти. Дитина замкнена стає, а хочеться, щоб розвивалася. Але тут немає нічого, ніякої перспективи", — зазначає Петро Зарицький.
Петро Зарицький. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
13-річна донька Зарицьких Анна їздить у школу за 14 кілометрів, а вдома допомагає батькам по господарству. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
У селі не лишилося ані магазину, ані школи, ані пошти. Живе подружжя з домашнього господарства.
Зарицькі мають кобилу, яка уже 26 років є незамінною помічницею у багатьох видах господарських робіт. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
Родина Зарицьких тримає також кіз, курей, кролів та іншу живність. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
Час від часу Петро Зарицький на території свого господарства робить заміри рівня радіації. Під час зйомки проєкту показники дозиметра були у межах допустимої норми.
"Якщо ми живемо на цій земельці, треба, щоб ця земелька нас годувала. Важко сапати, обробляти і все інше, але все одно без цього жити не можна. Так я почуваюся нормально. Природа і природа. Землі не загазовані", — говорить чоловік.
Петро Зарицький робить замір радіації дозиметром — її рівень в межах норми. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
Домашній улбленець родини Зарицьких — пес Боб. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
За словами фахівця з радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища Сергія Кірієва, городину з села треба перевіряти лабараторними методами.
"Все, що стосується життя людей, треба перевіряти в лабораторіях. Це стосується води зі свердловин чи колодязів. Стосується того, що вони вирощують — городини, картоплі чи всього іншого — бажано її перевіряти. За період з 1986 до 2025 року кількість радіонуклідів суттєво зменшилася. У них періоди напіврозпаду 28-30 років. Тобто, фізично цього забруднення стало вдвічі менше", — розповів Сергій Кірєєв.
Фахівець з радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища Сергій Кірєєв. Село Буда-Голубієвичі, Народицька громада, Житомирщина. Суспільне Житомир
Наступний епізод проєкту "Забуті" вийде 24 вересня на YouTube Суспільне Житомир. У новій серії авторка проєкту Тетяна Хмель розповість про сімʼю Скокун, які живуть у селі Ясопіль Вільшанської громади. Причиною знелюднення цього села стала відсутність роботи.
У попередньому випуску проєкту "Забуті" Суспільне розповідало історію 70-річного Валерія Степанчука — одного з останніх жителів села Цвітянка Курненської громади. Останні 17 років Валерій живе сам. Чоловік тримає корів, бджіл, а ще придбав будівлю магазину, який закрився наприкінці 90-х років ХХ століття — там зберігає зерно для своєї худоби.