У селі Дідковичі Коростенської громади стався трагічний випадок – 14-річний хлопчик втопився у місцевій копанці. Це сталося 7 березня. Тіло хлопчика виявила його бабуся.
Як таке могло трапитися? І що робив хлопчик біля копанки? Щоб дізнатися подробиць кореспондентка тижневика “Субота” приїхала у Дідковичі. Це 4-та зона відчуження. Таке враження, що час тут взагалі зупинився: багато покинутих домівок та обійсть, які заросли бур’яном. Боляче дивитися на занедбане і покинуте приміщення школи, яке не працює вже 4 роки, а дитячого садочка взагалі немає. Все через те, що в селі дуже мало дітей. Працюють лише клуб і бібліотека.
Бабуся завжди водила Женю за руку
Селяни розповіли, що підлітка, який втопився у копанці, звали Женею. У нього були серйозні проблеми зі здоров’ям – він мав групу інвалідності. Женя жив разом із бабусею Марією та старшим братиком Олексієм. А мати хлопчиків живе окремо у цьому ж селі і виховує п’ятьох малих дітей. Люди кажуть, що бабуся дуже ретельно доглядала двох старших онуків і особливо 14-річного Женю, бо ця дитина з особливими потребами. Як могла статися така трагедія, ніхто не може уявити.
Женя
А ось і бабусина хатина. 73-річна Марія Пашинська тяжко переживає своє горе, адже вона виховувала Женю з чотирьох років, віддала йому багато сил і душевного тепла.
- Женя був високий, під два метри росту, фізично розвинутий, дуже енергійний, але за своїми розумовими даними був на рівні дитини 2-3-х років, – пояснює бабуся Марія. – Він говорив лише окремі слова і свого 22-річного брата називав “Ляля”. У побуті сам себе не міг обслужити. При цьому у нього був дуже добрий апетит. Коли у село приїздила машина з продуктами, він біг до неї і повторював “Риба, риба”. Показував пальцем на все, що хоче: ковбасу, рибу, чіпси, солодку воду. Я все купляла, що він хотів. Всюди водила його за руку, тому що він міг кудись побігти, десь сховатися. Одного разу ми пішли з ним у ліс по ягоди, він заліз на дерево і там сховався, а я його довго шукала. Женя був такий сильний, що я останнім часом вже просто не могла з ним впоратися. Мені не раз казали люди, щоб віддала його в інтернат, але я вирішила так: поки я жива і більш-менш здорова, Женя буде біля мене. А коли виросте, тоді, мабуть, піде в інтернат…
Бабуся Марія: “Від нашої хати до копанки лише сто кроків. Ця копанка забрала у мене онука”
У Жені була пристрасть до рибалки
- У Жені була якась пристрасть до риби і до рибалки, – продовжує бабуся. – Він бачив, як чоловіки рибалять і намагався брати з них приклад: брав хворостину, підходив до якоїсь канави і занурював туди свою хворостину. Постійно повторював: “Риба, риба”. Одного разу я його практично витягла з водойми, добре, що була поряд.
А 7 березня він пішов гуляти у наш город, де всюди калюжі. Він знайшов палицю та бовтав нею по воді. В цей момент я зайшла у літню кухню і почала там прибирати. Я не бачила, як він пішов зі двору. Від нашої хати до копанки лише сто кроків, і він попрямував саме туди. А я цього не бачила. Десь через півгодини почала його гукати, але мені ніхто не відповів. Тоді я кинулася на пошуки. Оббігла покинуті обійстя недалеко від нашої хати, прибігла до сусідки Люби, куди він міг зайти, але його ніде не було. І коли я бігла повз копанки, одразу побачила Женю. Він лежав на воді обличчям донизу. Я сама не змогла би витягнути хлопця з копанки і почала кричати, кликати по допомогу. В цей момент по дорозі їхала якась машина. Я криками зупинила її і стала благати пасажирів – двох чоловіків, допомогти витягти тіло хлопця. Вони підійшли до копанки і підтримуючи один одного, дістали Женю. Викликали поліцію… Експертиза показала, що він втопився, захлинувся водою. Мабуть, підійшов до копанки, став на піщаний берег, пісок посипався, і хлопець опинився у воді. Тепер я просто не можу дивитися на ту копанку. Вона відібрала у мене онука…
Марія Іванівна розповіла, що прожила складне життя. Виховала дев’ятьох дітей, працювала дояркою і свинаркою. На старості взяла на себе велику відповідальність за виховання двох старших онуків доньки. За її словами і у старшого онука є певні проблеми із здоров’ям, тому турбот в неї залишається ще багато.
Що говорять сусіди
- Марія – хороша сусідка, ми з нею ніколи не сварилися, – говорить сусід Петро. – Вона завжди добре доглядала і Женю, і Олексія. Часто приходила до нас з Женею. Хлопці ніколи не були голодні. Вони завжди були чисто вдягнуті і доглянуті. Коли сталася трагедія, я був на роботі, тому нічого не бачив.
Бабуся Маруся, якій майже 80 років, розповіла наступне.
- Марія так добре гляділа свого Женю! Він був дуже спритним, енергійним, на місці ніколи не сидів. Бувало, вирветься з її рук, кудись побіжить, сховається у кущах, чи ще десь. Вона його шукає. Хлопчик був хворий, інколи був агресивним, але я пам’ятаю, як він якось підійшов до мене і погладив по руці… Ми всі плакали, коли він загинув.
Сусідка баба Маруся:”Марія дуже добре гляділа свого Женю”
Бабуся Марія каже, що Женя у моменти агресії міг її штовхнути, навіть вдарити, але у селі нікому не зробив нічого поганого. Вона завжди ховала від онука сірники, ножі та сокири, щоб не дай Боже, нічого не трапилося. Завжди водила його за руку. Але від долі не втечеш…
Як повідомляв КОРОСТЕНЬ today, 7 березня близько 13 години на лінію «102» надійшло повідомлення про виявлення тіла дитини у водоймі одного з сіл Коростенщини.
Автор: Сніжана Смирнова