15-річна Маргарита родом із села Веселівка на Житомирщині. Вона навчається в гімназії, в якій є лише 37 дітей і працюють 12 викладачів, бо школа розташована у віддаленій сільській громаді, пише УП Життя.
Через повномасштабне вторгнення дівчина разом із мамою була змушена покинути рідний дім та улюблену школу. Навесні 2022 року російські війська поцілили в гімназію – будівля зазнала значних руйнувань.
Школу відбудували завдяки проєкту "EU4UASchools: Build Back Better". Відновили дах, вікна, коридори та навчальні класи. Попри те, що це невеличкий навчальний заклад, цінністю є кожна окрема дитина.
Про враження від повернення до навчання наживо в рідній школі розповіли учениця 9 класу Маргарита та її мама Лариса.
"У містах немає таких умов у школах, як після ремонту в нашій гімназії"
Мама Маргарити починає розповідь словами: "У Марго все добре з навчанням – ходить до школи із задоволенням".
Лариса уточнює, що найбільше доньці подобається живе спілкування в школі, бо Маргарита дуже комунікативна дитина.
"Коли ковід був, то важко було дітям стільки часу сидіти вдома. Вони сильно до школи хотіли. А як закінчився карантин – бігли до своїх вчителів та класів. Аж раптом почалась повномасштабна війна… Вранці того дня до гімназії не пішов ніхто", – згадує жінка.
Вона каже, що перший тиждень повномасштабного вторгнення дуже переживала через старшу доньку, яка жила в Ірпені після завершення навчання. Дівчина навіть застала окупацію і дивом вибралася з неї.
"У нормальних умовах я провчилася лише три з половиною роки. Потім почався коронавірус та дистанційне навчання. Звісно, спершу дуже подобалося сидіти вдома, але потім стало дуже сильно не вистачати живого спілкування. Карантин закінчився, навчання повернулось у школу. А тоді наступило 24 лютого. Я запитала маму того ранку, чи треба йти до гімназії, вона відповіла: «Ні»", – згадує Маргарита.
7 березня Лариса з молодшою донькою Маргаритою наважилася виїхати за кордон – до Польщі. Їх доправили до села неподалік українсько-польського кордону та поселили у голови селищної ради.
Маргариту записали до місцевої школи – вона пішла до 7 класу, але прихопила з собою всі українські підручники, аби нічого не пропустити.
"Їй дуже все сподобалося. Вона гарно влилася в колектив, почала вивчати польську, їздила на змагання по бігу та зайняла друге місце. Але вчилася паралельно й в українській школі – після обіду поверталася додому та сідала на онлайн-заняття з нашими вчителями.
Та й рівень освіти в наших школах набагато вищий. У Польщі програма ніби відстає – те, що Марго вчила у шостому, вони проходили у сьомому класі", – розповідає Лариса.
У березні 2022-го, поки Лариса з Маргаритою були за кордоном, поруч зі школою дівчинки влучила авіабомба. Будівля зазнала значних пошкоджень: вибух зруйнував вікна, двері, дах і фасад. Але керівництво гімназії швидко відновило навчальний процес після косметичного ремонту держкоштом.
Улітку того ж року мама з дочкою приїхали на Житомирщину на кілька тижнів, але вже на початку вересня вони вирішили остаточно повернутися додому.
"Я мусила вертатись, бо бачила по дитині, що їй сумно та вкрай мало спілкування з однолітками. Польські діти якось менше між собою після уроків комунікують.
Моїй дитині була потрібна нормальна освіта, школа, спілкування. Я розумію, що тут літає різне, і довго зважувалася на це рішення. В Україні фінансово складніше, роботи менше, але щастя доньки – в пріоритеті. До того ж своя хата є, школа є, решта – знайдеться", – оптимістично каже мама 9-класниці.
Навесні 2024 року школу відбудували в межах проєкту "EU4UASchools: Build Back Better". Будівельники замінили покрівлю на металочерепицю, поставили сучасні двері, відремонтували фасад та цокольне приміщення. А ще – провели капітальний ремонт навчальних класів і коридорів, замінили підлогу, оздоблення стін, встановили LED-світильники.
Лариса додає, що освіта у гімназії не гірше ніж у міських школах.
"У містах немає таких умов у школах, як після ремонту в нашій гімназії. Нові меблі, тепло, зручно, а найголовніше – безпечно", – каже Лариса.
Маргариті новий ремонт у школі дуже до вподоби. Вона розповіла, що школа була гарна й раніше – стіни будівлі були прикрашені орнаментами, а в класах були тематичні малюнки, формули, правила тощо.
"Після ремонту мені гімназія ще більше стала подобатись! Колір, яким пофарбували школу зовні, тепер дуже гармонійно поєднується з садком поруч, а в самій школі стіни набули приємнішого відтінку, тому навіть здається, що тепліше та затишніше стало.
Коли я зайшла вперше в школу, я була в шоці просто. Я спочатку її навіть не впізнала. У нас колись в школі був музей, потім там була вчительська – і це все було загороджено однією стінкою. А тепер її прибрали й там великий-великий хол. Такий красивий!", – ділиться учениця.
Вона додає, що новий ремонт не лише естетично радує школярів, а й мотивує їх до навчання.
До
Після
До
Після
До
Після
"Гімназія у нас маленька, тож і класи невеличкі. У мене, наприклад, є лише три однокласники, але один із них – за кордоном. На уроках часто запитують, але це й добре – процес схожий на індивідуальні заняття.
Крім школи та виконання домашніх завдань, я ще займаюся додатково англійською два рази на тиждень. Також проводжу час із друзями, сім'єю, їжджу до бабусі, подорожую та дуже люблю фотографувати", – захоплено розповідає Маргарита.
Мама дівчинки гордо додає, що донька бере участь в усіх олімпіадах і здобуває призові місця. На районних олімпіадах із географії, історії та математики Маргарита посіла перше місце, а також виграла конкурс ім. Петра Яцика.
Маргарита наприкінці зауважує, що все її активне та насичене життя – завдяки мамі, вчителям та друзям, які її оточують.