(Захоплення Шмунєвським історією регіону переросло у створення у 1991 році «Пошуку»)
Заступник голови Житомирської обласної громадської організації Історико-патріотичне об'єднання «Пошук» Вадим Баранівський в інтерв’ю УНІАН розповів, як виявляють, ідентифікують, займаються перепохованням та передають родичам останки солдат Червоної армії, про конфлікти з власниками земельних ділянок, на яких проводяться розкопки, та хто фінансує цю діяльність.
Вадиме, як і коли виникла ідея створення Історико-патріотичного об’єднання «Пошук»?
Засновником нашої організації є Павло Шмунєвський. Він з дитинства, з підліткового віку цікавився Житомирщиною, історією цього краю, збирав різну інформацію. І одного разу захопився періодом Другої світової війни: опитував свідків, які були ще живі. Це його захоплення переросло у створення у 1991 році організації під назвою «Історико-патріотичне об'єднання «Пошук»». Але, на жаль, у 2011 році він помер.
Скільки людей входить до вашої організаціїі хто вони за спеціальністю?
До нашої організації входить приблизно 30-40 осіб. Вони постійно міняються, хтось їздить частіше, хтось рідше. Це люди різних спеціальностей: менеджери, працівники «Нової пошти», є пожежники, хлопці з різних силових структур, військові. Наймолодшому учаснику нашої організації 19 років, а найстаршому – 78.
(До нашої організації входить приблизно 30-40 осіб. Вони постійно міняються, хтось їздить частіше, хтось рідше)
Звідки дізнаєтеся про можливе місце поховання солдат?
Майже в кожному районі Житомирщини є люди, які займаються пошуком на місцях. Періодично їздимо до них в гості, там разом працюємо. Зазвичай вивчаємо архівні документи: радянські, німецькі карти. Дивимось, де проходили бойові дії, і після цього вирушаємо у розвідку: ходимо, шукаємо, дивимося, знаходимо якісь супутні речі, які свідчать про те, що тут були бої.
В яких районах Житомирської області було знайдено найбільше останків солдат Червоної армії?
На територіях Коростенського, Новоград-Волинського, Пулинського, Бердичівського та Малинського районів. Шукаємо виключно на території Житомирщини.
Чому шукаєте саме останки вояків Червоної армії?
В основному, працюємо по 1941-му. У цей період з липня по серпень проходили жорстокі бої. Крім того, є надія знайти медальйони і встановити ім'я солдата.
(Майже в кожному районі Житомирщини є люди, які займаються пошуком на місцях)
Які речі знаходите поруч з останками солдат?
Це може бути амуніція солдатська: каски, саперні лопатки, протигази, чоботи, ремені, сумки. З особистих речей можуть бути щітка або бритва, щось таке, мінімальне, але воно не часто трапляється у солдат.
Чи завжди вдається розшифрувати медальйон і до яких експертів відправляєте, щоб дізнатися інформацію про загиблих?
Знайти медальйон – це вже велика вдача. Далі потрібно виявити записку всередині, головне, щоб вона не згнила. Якщо записка пошкоджена, відправляємо її до Києва нашому експерту – це волонтер, який допомагає на добровільних засадах. Він їх розгортає. Буває, що написи з часом вимиваються. Потім записку потрібно сканувати, обробляти у певних програмах, наприклад, у Photoshop. Коли записка прочитана, шукаємо родичів.
Іноді на прочитання записки затрачаємо декілька тижнів, буває, кілька місяців. Для прикладу, останки одного солдата знайшли в листопаді 2019 року, і лише зараз, у квітні 2021-го вдалося прочитати медальйон.
(Солдати, які воювали на території Житомирщини – це хлопці, яким на той час було по 18 років, і мало хто з них мав власні сім'ї)
Як відбуваються пошуки рідних?
Солдати, які воювали на території Житомирщини – це хлопці, яким на той час було по 18 років, і мало хто з них мав власні сім'ї. Тому прямих родичів лишається дуже мало. Велика рідкість, коли вдається знайти. Зазвичай виявляємо родичів по двоюрідній лінії.
Але, якщо солдат народився після 1915 року, то є ймовірність, що в нього вже була родина і діти. Ми таких знаходили. Наприклад, 7 травня в селі Соколів Пулинського району Житомирщини буде велике перепоховання сотні невідомих солдат. Зокрема, туди приїде і донька загиблого бійця з Києва.
Загалом знаходимо останки солдат або з Київської, або з Сумської областей. Трапляються військові і з Житомирщини. Минулого року знайшли лейтенанта, який родом з Бердичева, а загинув в Коростенському районі. Торік переправляли в Кіровоградську область останки двох солдат.
Щодо інших країн, найбільше відправляли солдат Червоної армії до Росії, Білорусі, Казахстану. У кожній країні є люди, які займаються пошуком загиблих бійців та їхніх рідних, і ми між собою знайомі – допомагаємо один одному. Ми їм надаємо інформацію, що знайшли такого-то солдата, і вони вже підключають свої зв'язки, піднімають адміністрацію і шукають рідних, надають різні запити і потім повідомляють нас про результат.
Чи вдавалося знайти поруч або поблизу з рештками солдат військову техніку?
Ні, техніка нам не траплялася, на жаль. А при солдатові рідко буває щось зі зброї, бо після бою ходили трофейні команди і збирали все.
(Останки німецьких солдатів також трапляються, по 1941-му року нечасто)
А чи знаходили рештки німецьких солдатів на території Житомирщини?
Останки німецьких солдатів також трапляються, по 1941-му року нечасто, загалом 1943-1944 роки. Але, ми їх спеціально не шукаємо. Їх зазвичай знаходять люди, які займаються пошуком монет: вони на них потрапляють, бачать, що там останки, і телефонують нам. У німців вже тоді були жетони алюмінієві, металеві.
Де зберігаються знайдені при солдатах речі?
Частину речей, якщо ім'я солдата встановлено, пакуємо окремо. Потім відчищаємо і готуємо до передачі. Якщо є рідні, то ми їх оформлюємо в рамку, чи в коробочку складаємо, і передаємо на згадку. Якщо це невідомі солдати, то зазвичай відправляємо до обласного музею.
Якщо немає медальйона чи не вдалося його розшифрувати, де тоді відбувається перепоховання?
На території громади, на якій останки були знайдені. Спілкуємось з керівниками та розповідаємо, що треба перепоховати, давайте це зробимо.
Чи були якісь конфлікти з власниками земельних ділянок, на яких ви проводите розкопки?
У грудні минулого року був конфлікт. Вперше за час існування організації фермер не дозволив підняти останки солдат, хоча він бачив, що вони там лежать. Він сказав: «Закопуйте яму, збирайте свої речі, і щоб я вас тут не бачив!».
Навіть тоді, коли ми знову приїжджали поспілкуватися, спитати дозволу, чи можна все-таки підняти рештки, він нас вигнав. Тоді ми звернулись до журналістів з «1+1», вони приїхали, зняли репортаж, висвітлили подію. Після цього фермер змінив думку і запропонував домовлятися. В середині квітня ми їздили на його ділянку і підняли останки цих солдатів. Там було чотири воїни Червоної армії, на жаль, без медальйонів. Конфлікт був вичерпаний, хоча могли б зробити все набагато раніше.
(Спочатку робиться розвідка. Якщо це нове місце, звичайними металошукачами шукаємо якісь сліди бою)
Ви сказали, що останки може знайти хтось, хто користується металошукачами для пошуку монет. А якими приладами для пошуків користуєтесь ви?
Спочатку робиться розвідка. Якщо це нове місце, звичайними металошукачами шукаємо якісь сліди бою. Це можуть бути осколки, гільзи відстріляні. Далі ми беремо більш точний прилад – глибинний металошукач, який являє собою рамку 2х2 метри. Ним зачищаємо квадрати і дивимося, які супутні сигнали трапляються. Можемо знайти солдата, можемо не знайти, по-різному буває. Бувало, їздили по три рази і нічого не знаходили, але не опускати руки. Глибина, на якій перебувають рештки солдат, може сягати від 10 см до 1,8 м.
Був один випадок. У лісі з землі стирчала каска солдата, ми думали, що вона просто валяється, але коли почали обкопувати, побачили в ній череп. Тобто, скелет лежав просто під купкою листя. Пролежав він там 75 років і його ніхто не знайшов, хоча місце було доволі людне.
Хто фінансує пошуки?
Фінансування робиться з власних кишень. Виїзди, прилади, все оплачуємо самі. Виїжджаємо зазвичай у вихідний день, коли всі вільні від роботи. Збираємося групою 5-6 осіб, іноді буває більше, і вирушаємо на пошуки загиблих.
Марина ЧОРНОШТАН
Слідкуйте за подіями в місті та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday