Старші люди пам’ятають це совецьке кіно. Для молодших витягну одну ідею фільму, що робить його актуальним і сьогодні.
Один з негативних персонажів – Попандопало, пристосуванець та лицемір, при кожній екстремальній зміні обставин діставав кашкета, що відповідав «тєкущєму моменту» політичної ситуації - для більшовиків, для біляків, чи просто збройних банд, і надягав зі словами:
«Власть мєняєтся!»
З цього моменту він відхрещувався від минулого і ставав «своїм» для нових хазяїв життя.
Але то був звичайний люмпен, бандит і мародер, що приставав до будь-якої сили, аби лиш вона його не чіпала, а краще – давала змогу продовжувати те саме, що й робив при попередниках.
Яким чином це все в’яжеться із сьогоденням?
Та самим прямим. Кажуть, чи то Наполеон, чи Колчак говорив своїм воякам: «Не чіпайте візників, артистів та повій – вони потрібні при будь-якій владі».
Сьогодні, коли триває війна, можна спростувати цю сентенцію, бо серед перерахованих категорій населення (як і серед всіх інших), є переважна більшість тих, хто підтримує боротьбу свого народу щиро і безкомпромісно. Тому мова не про них.
А про тих, хто досі, якщо не відверто «топить» за агресора, то ховається за нейтральними чи провокативно – лицемірними наративами, тихцем підточує сили суспільства та держави, продовжує цідити з неї ресурс, ослаблюючи та знесилюючи їх, тим самим виступаючи на стороні ворога.
Війна. Це є ситуація найвищого напруження сил для всього народу. Але все одно знаходяться ті, хто, перефразовуючи відоме англійське прислів’я – не має постійних прихильностей, а лише має свій особистий інтерес.
В «Епіцентрі» спалахнув скандал з виявленим випадком продажу військового спорядження, яке було поставлено у військо безкоштовно, але опинилось на прилавку. Ситуацію розслідують відповідні органи.
Бензинова криза, що має свої об’єктивні причини в зв’язку з війною, за словами причетних до галузі фахівців, має також і друге «дно» - недобросовісне накручування дефіциту, щоб отримати більші прибутки тими, хто займається поставками пального. При цьому ще й в кілометрових чергах на пропускних пунктах на кордоні стоять вантажівки - цистерни, втрачаючи марно час на очікування дозволу на проїзд. А ще з них, та й з інших потай вимагають хабаря за прискорення оформлення документів.
Яскравий випадок стався в Одесі, де митниця, за словами компанії, свідомо затягувала процес, вимагаючи «на лапу», аж поки вантаж не був знищений черговим російським ракетним ударом. Компанія подала скаргу на дії митниці з наданням всі необхідних доказів.
Американський блогер - політолог Швець заявив, що американська сторона створить контролюючу групу стосовно нагляду за етапами передачі непрямої військової та гуманітарної допомоги Україні з метою припинення випадків нецільового перенаправлення та розподілу засобів.
Подібні речі відбуваються скрізь по всій Україні. Гідра хабарництва та договорнячку, спочатку налякана війною, знову підняла свої численні голови.
Представники малого, середнього, та й великого бізнесу направили відкритого листа прямо на ім’я Президента В. Зеленського з вимогою про відставку Гетьманцева, як головного ідеолога податкової політики. Поки Президент не відповів, але вже по підписантах в Київській та Полтавській областях пішли «ходоки» з податкової з вимогами відізвати підписи.
Так насправді працює «глибинна держава», про яку не раз розповідали політологи, зокрема Ю. Романенко та С. Дацюк ще декілька років тому.
«Глибинна держава» - це замасковані «попандопало» різних щаблів пристосування, що напряму впливають на діяльність влади, паразитуючи на здобутках та ресурсах суспільства.
На цьому тлі та загальній картині військових втрат та страждань, майже непомітно проходять інші процеси, що все одно є пазлами єдиної грандіозної картини сьогодення.
По Україні прокотилась нова хвиля декомунізації. Після «лєнінапада» та перейменування географічних назв знову постала та сама проблема.
Чому знову?
Від 9 квітня 2015 року Верховною Радою України було прийнято пакет законів, що мали остаточно звільнити Україну від ідеологічного нашарування радянської минувшини. Здавалось би, є закон – повинен виконуватись. Поверхово так і здалось - ленінів позносили, найбільш відомі вулиці з радянськими діячами та подіями були перейменовані, та й на тому майже всі заспокоїлись.
Але. Донедавна, на восьмому році російської агресії проти України, на третьому місяці масштабної другої російсько-української війни в деяких містах та містечках досі стояли радянські пам’ятки.
Що це? Недалекоглядність, заклопотаність влади, чи щось інше – більш приховане та підступне?
Дехто скаже – не займайтесь дурницями, бо наразі є більш нагальні, і вкрай значніші проблеми.
Так. Сьогодні є одна найбільш нагальна та найзначніша справа в країні – вистояти та перемогти в цій війні. Інакше, після всього, вже має бути кожному зрозуміло - іншого шляху зберегтись Україні та її ідентичності просто не існує.
Тож постає логічне питання – чому досі на ділі не є всеохоплюючим мейнстримом (ідеєю) – «Все для перемоги!»?
Бо на цьому тлі існування досі по містах та весях пам’ятників «комсомольцям у будьоновках», та «революціонерам з маузерами» є не лише дивним, але й таким, що наводить на певні конкретні думки.
І те, що ці помпезні монументи місцевою владою були залишені під новими ярликами на кшталт «Молоді минулого століття» та «героям громадянської війни 20 століття» нікого з мислячих людей не введе в оману. Бо вони добре знають, що ті «герої», яким було і встановлено від початку кам’яна пам'ять, були знищувачами всього предковічно українського – способу життя, духу, мови та пам’яті народу , нав’язування історичної Лжи, що замінила реальність та виховувала наступні покоління холуями режиму та манкуртами свого народу. Тоді за кого та місцева влада, що тримала всі ці роки під своїм боком ворожу ідеологічну диверсію?
Коли ентузіасти, не дочекавшись з 2015 року виконання законного рішення Верховної влади від місцевої, почали самотужки виправляти це непорозуміння, одразу посипалось немало дописів та коментарів стосовно скоєного. Ніби як злочину. Від ностальгічних споминів про перший поцілунок «под сєнью» одіозної пам’ятки, до «акту вандалізму над історичною спорудою».
Для одних скажу – це не було творіння рук Мікеланджело або Родена, а звичайнісінька масова аляповата ліпнина. Для інших – покваптеся насолоджуватись спілкуванням з навколишніми людьми, з їхнім внутрішнім світом, що залишиться у вашій пам’яті яскравими та неповторними спогадами. А зовнішні декорації завжди тлінні та минущі.
Проте, не зайвим було б задатись і таким питанням.
А як після всього того, що принесла російська війна українцям, промила їм очі від рожевих видінь потоками крові, пролитої в Бучі, Маріуполі та багатьох інших містах та місцях – як після всього цього ще триматись за отруйну пуповину «русского міра», що проходить саме через ці малопомітні , але такі чіпкі маркери радянського минулого?
Хіба досі не зрозуміло, що дикий, безжальний та нищівний «русскій мір» пролазить в байдужі чи наївні дужі через шпарину ностальгічних спогадів про «общєє совєцкоє прошлоє», це саме він сьогодні відтворює в Україні той самий справжній СССР, коли він будувався на крові та кістках мільйонів, кинутих у його ненажерливу пащу?
Настав час вибору – з ким йти далі. Є шанс не лише для тих, хто щиро вагався, плекаючи в глибіні душі зворушливі дитячі спогади про «щасливе піонерське дитинство».
Але й для інших – цинічних прагматиків, що досі майстерно ховались під різними кашкетами, пристосовувались до будь-якої влади, але неухильно тримались свого постійного курсу – особистого збагачення за рахунок спільного ресурсу, паразитуючи на ньому. Особливо яскраво це видно зараз, під час війни. І терпіти далі вже неможливо.
Настають нові часи. В епоху змін повінь історії зносить все зайве, що не несе продуктивного прогресу .
Україна вийде з цієї війни іншим - стійким та цілеспрямованим суспільством, з новою економікою та новими задачами, спрямованими на розвиток та спільний добробут.
Левко АНТОНОВСЬКИЙ
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".
Слідкуйте за подіями в місті та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна: шлях до відродження".