Минуло вже трохи часу, щоб спокійно, та майже без емоцій розібратись з тим, що ми почули та побачили на пресс-конференції Президента, що відбулась 20 травня.
Отже. Подія була довга та урочиста, промова В.А.Зеленського натхненною, питання журналістів, як колись казали – «на злобу дня». Правда, чи день такий видався, чи просто негативу накопичилось – але щось дуже теплим та довірливим цей захід не вийшов. Доповідач нервував, часом, навіть дуже помітно. Але то таке, ми ж тут не про емоції, а про справи.
А вони , чесно кажучи , не дуже втішні. За останній час просто наче з рогу достатку поперли одна за одною проблеми, і то не маленькі.
Декілька місяців поспіль падає ВВП.
Вакцинація провалена.
Газова галузь всередині країни – ніби підпилий водій на трасі – їде куди завгодно, тільки не по правилах.
Зовнішня політика в занепаді – такого не було навіть при попередниках.
Що ми чуємо у відповідь на ці, та інші питання?
Міняють міністрів. Добрий хід, тільки це в який вже раз? Наприклад, теперішній прем‘єр в списку 21-й від набуття Україною незалежності. За тридцять років це в середньому 1,5 роки. Є покращення? Не схоже. То може щось не так не тільки з прем‘єрами та всім кабінетом, може , як у відомій приказці, такі «лижи не їдуть по асфальту?»
Гаразд. Ми на передодні Великої Боротьби з олігархами – від них всі проблеми в країні. Тут, крім них самих, їхніх родичів та друзів навряд чи хто скаже щось проти. Звісно, всі біди від олігархів - капіталістів – монополістів, що підім‘яли під себе цілі галузі економіки, створили з них власні феодальні вотчини, а ще впливають прямо та через різні механізми на владу, суспільне життя та світогляд українців маючі власні ЗМІ для цього . Бо інших, незалежних, майже немає.
Виникає питання – а проти олігархів обов‘язково потрібно приймати нові закони? Ті, що є – не діють? Тоді чому спеціальні державні антимонопольні органи, та всі інші не помічають порушень діючого законодавства? Бо саме через порушення можливо сколочування в стагнаційній економіці таких величезних статків. Це якесь дежавю. У нас вже є антикорупційні(!) інституції розслідування та суду, що існують поряд з… корупційними? Це ж як так, щось для простої логіки надто складно. Вона каже, що спочатку треба використати на всі 100% існуючі законні механізми, а лише потім створювати додаткові. Інакше, в такій атмосфері нові нічого не будуть варті. Зрештою, ми це й бачимо стільки років поспіль.
Ще на прес-конференції було сказано про війну. Точніше про мир, про неухильний курс на нього. Чудово. Цитата «Це залежить від міцності нашої армії». Не має сумніву – так і є. Тільки армію за ці два роки дуже мало зміцнили.
Тут нещодавно дуже «вчасно» спливли «плівки Медведчука». «Вчасно» – не даремно в лапках. Вчасно для влади, щоб набрати балів у рейтингах, але не для України. Бо події, розмови з тих плівок – це ще з 2014-го, самий розпал початку сепаратистських заворушень на Донбасі . Для кого цікаво – більш докладно тут. Ця справа лише почалась, але виникає питання – чому лише зараз? Це до обох президентів, але більше до діючого, в якого вже сьогодні - «2-0». Тільки на чию користь, ми ще не побачили.
Присутні на прес – конференції не встигли поставити Президенту ще багато питань. Наприклад, куди зник суддя Чаус? Що по справі «вагнерівців»? Може, після того, як «Білінгкет» повідомив про чергове перенесення свого фільму, причетні дійові особи вкотре розслабились, вже не збираються ніяк цю тему пояснювати – саме «розсмокчеться»?
Взагалі ми вкотре побачили, що давня практика всіх попередників, засвоєна ще з минулого, коли були секретарями комсомолу та проводили звітно-виборчі зібрання з приводу своєї бурхливої та видатної діяльності на високому посту, успішно діє і сьогодні. Вона навіть творчо опрацьована, розширена та набула нових, яскравих форм та прийомів.
Це я про те, як нам замилюють вкотре очі, аби не помітили, що відбувається насправді. Нагадаю один приклад з практики «попередника», якому наш нинішній Президент обіцяв стати «вироком та кармою».
Той, навесні 2016 – го примусив Верховну Раду ( найвищий державний орган, за Конституцією) , прийняти закон, що дозволив на місце Генпрокурора привести свою людину. Тільки прикрита ця подія була в мережах та ЗМІ несамовитим та веселим галасом про те, як депутат Барна повівся з тодішнім прем‘єром Яценюком. Прикольно? Ото ж, на першу подію вже майже ніхто не звернув уваги. Хоча, через три роки «сивочолому» згадали все.
Цього разу «родзинкою» до виставі на «Антонові» сталась інша подія – вишиванка-косоворотка. Розгорілась масова дискусія в стилі «хто є хто», що м‘яко відвела накопичені вже пристрасті та питання, немов річку у безпечне русло. Спрацювало. Вкотре. Бо «піпл хаває» видовища, лише потім , через час, починає доходити своїм власним мозком, а не з телевізора, до істинної суті.
А вона така. Нам знову відвели увагу від того, що ж чекає Україну далі. В ближній перспективі – триденне святкування Дня незалежності, якій сповниться тридцять років. Потім можна буде поговорити і про наступний строк для президентства. Це, якщо все буде гаразд.
Але виникають сумніви. Бо за два роки, що минули, ми бачимо обважнілі цінники, скорочення робочих місць, втечу все більшого числа працьовитих та кмітливих на заробітки за кордон. І не бачимо дійсного покращення.
Тут можна було б і закінчити. Але… Цікаво, хто автор ідеї провести дійство на заводі, поряд з величним ( тут без іронії) літаком? Це мало б символізувати наші українські досягнення (яких, дійсно , не мало!) – на тлі літака під назвою «Мрія». Це ніби сама Україна прагне щосили злетіти у височінь синього неба…
Тільки, талант, як і кота в мішку – не втаїш. Автор ідеї натякає нам, просто кричить несамовито - літак, якого за тридцять років так і не змогли добудувати, не злетить ще довго. І мрія українців при таких порядках - теж.
Тож , запасаймося терпінням, тверезим розумом та наснагою – грядуть часи, щоб піднести нашу мрію!
Левко АНТОНОВСЬКИЙ.
Слідкуйте за подіями в місті та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Куди винесе «Північний потік» Україну?".