23-річний Олександр Карпович із Овруча два роки служив у лавах Збройних сил України в складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Після трьох поранень повернувся до цивільного життя, відкрив власне СТО та займається ремонтом автомобілів. Продовжує підтримувати побратимів і возить допомогу на передову. Про це він розповів в останній серії проєкту Суспільного "Ветеранська справа".
Ветеран і власник СТО Олександр Карпович до війни ремонтував автомобілі, під час служби — лагодив техніку побратимам на передовій. За його словами, саме професія визначила його позивний, який залишився з ним і після повернення з фронту.
"Позивний "СТО" мені дали ще в навчальному центрі. Коли я прийшов на КМБ у 199 навчальний центр, там прочитали мою справу й побачили, що я працював на станції техобслуговування. Відтоді й почалося: "Карпович, СТО, йди сюди!", "Овруч СТО" — так мене й кликали. Я багатьом допомагав з ремонтом машин — офіцерам, ротним, комбатам. Тож позивний прижився. На передовій теж ремонтували те, що можна було полагодити на місці", — сказав Олександр.
Олександр Карпович під час служби. Фото надав для Суспільного Житомир Олександр Карпович
Олександр Карпович розповів, що вміння ремонтувати техніку перейняв від батька — той усе життя власноруч лагодив машини.
"Мені з дитинства було цікаво розбирати, збирати, робити щось своїми руками. Я навчався в Головино, Житомирська область, п’ять років. Потім проходив практику на СТО. Коли воно відкрилося, залишився працювати. Спочатку був майстром по ходовій. У Києві підпрацьовував, зокрема й особистим водієм. На різних роботах довелося побувати. Я працюю з дитинства, майже з 14 років, тож звик до роботи. Без роботи не можу сидіти. Моя мотивація — це гроші, жити треба, а на одну пенсію не проживеш", — розказав ветеран.
Олександр Карпович на власному СТО, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
Зі слів товариша Олександра Карповича Андрія, Олександр почав працювати в нього ще до війни, спочатку як майстер-механік.
"Гарний хлопець, який добре розбирається у своїй справі. В нього є велике майбутнє в цій сфері. Ми підтримували його на всіх етапах: від початку будівництва до того, що він має зараз — маленький бізнес, яким займається самостійно. І зараз ми продовжуємо допомагати, адже знайомі досить давно", — сказав Андрій.
Андрій, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
Влітку 2024 року Олександр отримав мікрогрант від держави у розмірі 500 тисяч гривень. На ці гроші він облаштував СТО та шиномонтаж і почав працювати майстром з ремонту автомобілів. Власне СТО Олександр облаштовував самостійно. У планах — зробити ремонт другого поверху та організувати продаж автомобільних деталей.
"Я ж був безробітним. Коли став на облік у центрі зайнятості, мені розповіли про можливість отримати грант. Допомогла мені Юлія Євтушенко, яка працювала там. Завдяки їй я відкрив СТО. Два рази подавав заявку, оскільки чекав посвідчення ветерана війни. В березні-квітні я вже отримав грантові гроші — півмільйона гривень. Купив найнеобхідніше: станки, без яких на шиномонтажі працювати неможливо, а також інструменти для шиномонтажу. В основному всі кошти пішли на обладнання", — розказав власник СТО.
Олександр Карпович на власному СТО, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
Надія Воробей понад п’ять років ремонтує свій автомобіль в Олександра. Жінка розповіла, що цінує його як майстра за якість та підхід до роботи.
"Коли перший автомобіль з’явився — це ще до війни було — я думаю, багато дівчат мене зрозуміють: коли не розумієшся в певній справі і потрібна людина, якій можна довіритися. Дійсно, саме в Олександрі я побачила того спеціаліста, до якого можна приїхати і не очікувати якогось неточного діагнозу для своєї машини. А саме по суті, з максимально відповідальним підходом до роботи. У мене були питання по автомобілю, я зверталася в кілька майстерень, і варіанти ремонту були різними. Але коли я звернулася до нього, я отримала результат, і ціна була набагато дешевше, без додаткових нарахувань, яких насправді не треба було", — сказала Надія Воробей.
Надія Воробей, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
Олександр Карпович пішов до війська у 2021 році, підписавши контракт з військовою частиною. За його словами, рішення долучитися до Збройних сил України він прийняв після повномасштабного російського вторгнення.
"Проходив курси підвищення кваліфікації, пов’язані з роботою. Тоді саме жив в Ірпені, орендував будинок у знайомих. І от так почався той ранок. Виїжджали дуже довго і проблемно. Після всього, що побачив — одразу з’явилась сильна ненависть до них. І без того ставлення було негативне ще з 2014 року, але після повномасштабного вторгнення — після всього, що вони зробили з людьми, будинками, усім навколо — я просто не міг залишатися осторонь і сидіти склавши руки", — розказав ветеран.
Олександр Карпович з побратимом. Фото надав для Суспільного Житомир Олександр Карпович
Олександр розповів, що спочатку спробував записатися в добровольці, але з першого разу не потрапив.
"Здавалося б, була робота, все влаштовувало, але сидіти склавши руки не міг. Паніка, на очах вибухали автомобілі — вони били по всьому. Все обстрілювали, багато тіл — важко було зрозуміти, хто ці люди. Все горіло, навіть заправка біля виїзду з Гостомеля. Було справді страшно. Я приїхав сюди і вже наступного дня пішов до військкомату записатися в добровольці. Але мене не взяли — сказали, щоб ішов додому", — пригадав Олександр Карпович.
Олександр Карпович на фронті з побратимами. Фото надав для Суспільного Житомир Олександр Карпович
Після початку повномасштабної війни станція техобслуговування Олександра Карповича деякий час не працювала. Але згодом чоловік відновив роботу, а пізніше отримав повістку і вирішив підписати контракт зі Збройними силами України.
"Спочатку СТО було зачинене, бо незрозуміло, що взагалі відбувається. Через місяць ми почали працювати. А потім мені вже вдруге, втретє і вчетверте приходили повістки. Перші три рази просто відправляли назад. А на четвертій повістці запропонували контракт на три роки. Запитали, чи згоден — я погодився без вагань. Хотів потрапити у 81-шу бригаду, бо там служили знайомі хлопці, у Львові. Але вже під час навчань у 199-му центрі на Житомирщині приїжджали представники з різних частин і відбирали новобранців. У ту бригаду, куди я хотів, місць уже не було — важко було потрапити. Це зараз можна майже вільно обирати, а тоді було складно", — розповів ветеран.
Олександр Карпович під час служби. Фото надав для Суспільного Житомир Олександр Карпович
Будучи військовослужбовцем 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Олександр воював на межі Харківської та Донецької областей. Саме там він отримав свої перші два поранення.
"Я був простим штурмовиком, помічником кулеметника. За фахом ти один, але виконуєш багато різних завдань. В основному ми штурмували — тоді якраз тривала зачистка Ізюма і Балаклії, просувались до самого Лиману, через Терни, Червонопопівку. Там і досі проходить лінія фронту, на якій ми трималися. Перше поранення було незначне — ще у грудні 2022 року. А вже 2 січня ситуація змінилася: нас почали штурмувати. Біля мене був напарник — його "задвохсотили" першим, а потім дісталося й мені. Це сталося раптово — вони почали валити з усього одразу. Ми якраз мали виходити на позиції, і тоді в мене прилетів снаряд із танка. А з танка не чути виходу — коли чуєш, що летить, ще можна сховатися, а тут одразу приліт", — розказав Олександр Карпович.
Олександр Карпович з побратимом. Фото надав для Суспільного Житомир Олександр Карпович
Зі слів ветерана, друге поранення виявилося серйозним — йому частково відірвало руку. Після тривалого лікування та реабілітації, він повернувся на передову вже за кілька місяців.
"Мене одразу витягнули — це було о 12:46, 2 січня. Спочатку доправили до Лиману, потім у Краматорськ. Там зібрали руку — операція була дуже довга. Якби не зробили цього в Краматорську, то зараз я був би без руки. А так — хоч якась, але є. Потім мене відправили по госпіталях: із Краматорська до Дніпра, з Дніпра до Рівного. Після лікування я приїхав до Овруча, пройшов реабілітацію. Поранення було в січні, а вже у квітні я знову поїхав на передову", — сказав Олександр.
Олександр Карпович, ветеран та військовий із Овруча, на фронті з побратимами. Фото надав для Суспільного Житомир Олександр Карпович
Після реабілітації, коли Олександр Карпович повернувся на передову, його з побратимами знову відправили на позиції під Ізюмом. У квітні Олександр отримав звання молодшого сержанта та очолив підрозділ із дванадцяти військовослужбовців. За місяць — 16 травня — чоловік отримав третє поранення.
"Ми вивозили поранених, забирали хлопців і тягнули за собою підбиту машину. Це було близько восьмої вечора. Щойно виїхали з лісу, як між двома лісами — чисте поле — і по нас одразу почали бити з міномета. Один зі снарядів влучив під БМП. Всі, хто були зверху на броні, вижили: в когось — переломи, у мене — незначні осколкові поранення. А всі, хто був усередині машини — загинули. Мене доставили в Харків, я довго не приходив до тями — десь два або три тижні. Потім повернувся назад. Після цього вже не брав участі в штурмах — лише завозив людей з другої лінії на першу, показував їм позиції і повертався. Так пробув до кінця літа, десь у серпні мене списали", — розказав ветеран.
Олександр Карпович, ветеран та військовий із Овруча, на фронті. Фото надав для Суспільного Житомир Олександр Карпович
Повернувшись до цивільного життя, Олександр продовжує підтримувати побратимів, доставляючи їм волонтерську допомогу.
"Іноді їжджу до друзів, провідати їх, але здебільшого везу волонтерську допомогу. Є люди, які бояться туди їхати, а допомогу треба доставити. Були моменти, коли їздив, відправляв хлопцям передачі. Веземо автомобілі та дрони — без цього там ніяк. Також потрібні РЕБи, аптечки — їх не вистачає. Одяг — бо те, що видають державне, воно неякісне, швидко зношується як узимку, так і влітку. А машини — день-два, і їх немає. Це ще якщо пощастить і вони взагалі доїдуть. Якщо людина більш-менш вціліла після кількох поранень — краще вже не повертатися туди. Якщо ти цього не хочеш, звісно. Краще відкрити справу тут, повернутися до життя, працювати в цивільному житті", — сказав Олександр Карпович.
Олександр Карпович працює на власному СТО, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
СТО, яке відкрив ветеран війни Олександр Карпович, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
СТО, яке відкрив ветеран війни Олександр Карпович, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
Ветеран Олександр Карпович, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
СТО, яке відкрив ветеран війни Олександр Карпович, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
Приладдя на СТО, яке відкрив ветеран війни Олександр Карпович, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук
СТО, яке відкрив ветеран війни Олександр Карпович, Овруч, Житомирщина, 14 січня 2025 року. Суспільне Житомир/Марія Кравчук