Школу закрили, молодь виїжджає: як сьогодні живе село Гошів на Овруччині
Суспільне Житомир у межах проєкту «Забуті» продовжує розповідати про села на Житомирщині, які поступово вимирають та зникають. У другій серії другого сезону «Забутих» показуємо історію родини Анатолія та Лідії Барановських, які живуть у селі Гошів Овруцької громади Коростенського району. У 90-х роках ХХ століття тут жили більше тисячі людей, нині їх лишається трохи більше 300.
Занепад села почався у 2000-х роках, після розпаду місцевого колгоспу. Кількість жителів у селі поступово стала зменшуватися — від 1095 людей у 90-х роках до 318 людей зараз, більшість з яких — це люди пенсійного віку. Анатолій Барановський розповів, що нині на околиці села живуть близько десяти сімей.
«Тут все закинуте, ніхто тут вже не живе. Тут як хата, так і через хату немає населення. Все повмирало, всі, хто міг, повиїжджали. Магазин на околиці уже багато років не працює, тому що людей нема. Школи закриваються, магазини закриваються, люди виїжджають, будуть хутори, як колись», — говорить Анатолій.
Школу в Гошеві, яка проіснувала 60 років, закрили у 2024-му році через нестачу дітей. Тепер учні їздять на навчання в Овруч за 12 кілометрів.
«Але у нашому селі працює два магазини, ФАП, сільська рада, до якої звертаються люди, які в нас проживають. Село старається жити. Ось і ми залишилися жити», — зазначає дружина Анатолія Лідія Барановська.
Подружжя разом 33 роки, мають двох дітей: донька працює у Києві, син навчається та працює в Житомирі.
Самі Анатолій та Лідія з дитинства не виїжджали з рідного села. У господарстві мають свиней, курей, качок, індиків та теля. А ще упродовж останніх 5 років разом займаються бджільництвом.
«Мої дід з бабою тримали бджоли, і в мене також з’явилося бажання цим займатися. Хоча насправді цим усім займається мій чоловік. Я тільки йому допомагаю. Ініціатор ніби я, а все робить чоловік», — розповіла Лідія.
Подружжя також обробляє понад 3 гектари землі, на якій сіють зерно, мають сінокоси та садять городину. Продукцію вирощують як для себе, так і на продаж.
«Хоча і важко працюємо, але нам подобається. Люблю вирощувати квіти. Співати люблю», — каже Лідія.
Співає жінка в народному колективі «Дивоцвіт» у місцевому будинку культури.
«Раніше було більше учасників колективу, бо було населення більше, а зараз в нас зменшилося населення. Молоді люди виїжджають, залишаються тільки старі. Це дуже прикро для нас. Гине село. Люди виїжджають, бо немає де працювати, немає роботи людям», — говорить Лідія Барановська.
