Півтора року вважався зниклим безвісти: підтверджено загибель воїна з Овруччини Віталія Бученка
Ще одна трагічна звістка сколихнула Овруцьку громаду. За результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель Захисника України Віталія Васильовича БУЧЕНКА.
Про це 19 листопада повідомила Овруцька міська рада.
“Півтора року його рідні жили надією, чекали, вірили в повернення, та страшна правда забрала цю надію, залишивши невимовний біль…”, – повідомили в міській раді.
Віталій БУЧЕНКО народився 25 грудня 1989 року в селі Гуничі. Навчався у Раківщинській школі, після закінчення якої був призваний на строкову військову службу. сСвій трудовий шлях він розпочав охоронником в одному зі столичних супермаркетів. Та, знаючи ціну селянської праці й змалку допомагаючи по господарству батькам, яких уже немає серед живих, згодом повернувся до рідного села, де жив із матір’ю. За життя не цурався жодної роботи: працював на Раківщинській фермі ТОВ «Райз Полісся», а останні кілька років перед мобілізацією — у бригаді заготівельників лісу.
На початку 2025 року Віталій отримав повістку і став до лав Захисників України. Залишивши звичну роботу й рідне село, він пішов боронити землю, на якій народився і виріс, де минули його дитинство та юність. Служив гранатометником 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 117-ї окремої важкої механізованої бригади.
На жаль, повернутися до рідного села Віталію вже не судилося. 16 травня 2025 року поблизу населеного пункту Нова Полтавка Краматорського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, солдат Віталій Бученко загинув.
“Та остаточне підтвердження його загибелі рідні отримали лише через півтора року. Увесь цей час Віталій вважався зниклим безвісти, а його сестра і брат жили надією, чекали, вірили, що він живий і ще повернеться додому. Сподівалися знову почути його голос, побачити, обійняти. До останнього не полишали надії на зустріч. Та результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Віталій загинув. Це правда, яку так важко прийняти, і біль, до якого неможливо бути готовими.
Немає слів, які могли б втамувати цей біль, немає розради, здатної повернути рідну людину. Є лише гірка правда, сльози, невимовна туга і пам’ять про того, хто віддав своє життя за Україну, за наш мир, за можливість жити на рідній землі.
Овруцький міський голова Іван Коруд, колектив міської ради та вся Овруцька громада висловлюють найщиріші співчуття сестрі Валентині Василівні, брату Руслану Васильовичу та їхнім родинам. Розділяємо ваше горе, схиляємо голови у глибокій скорботі. Нехай світла пам’ять про Віталія Васильовича, його мужність і жертовність назавжди залишаться у серцях тих, хто знав, любив і чекав на нього”, – наголовили в громаді.
Світла і вічна пам’ять Захиснику України!
Вічна шана і вдячність за подвиг.
Низький уклін Герою!