Перейти до контенту
КоростеньМалинОвручОлевськІнші ОТГУкраїнаКонтакти
Суспільство Опубліковано

У Коростені суд відмовив чоловікові у призначенні опікуном родича з інвалідністю: згадав про можливість відстрочки від мобілізації

У Коростені суд відмовив чоловікові у призначенні опікуном родича з інвалідністю: згадав про можливість відстрочки від мобілізації

Коростенський міськрайонний суд визнав недієздатним чоловіка з дитячим церебральним паралічем та інвалідністю І групи, однак відмовив чоловікові його сестри у призначенні опікуном. Причиною стали недоліки документів та недостатнє обґрунтування кандидатури. Окремо суд звернув увагу на можливість отримання відстрочки від мобілізації у разі встановлення опіки.

Про це йдеться у рішенні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/1057/25, про яке повідомило видання «Судово-юридична газета».

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області розглянув цивільну справу за заявою чоловіка про визнання недієздатним рідного брата його дружини, встановлення над ним опіки та призначення заявника опікуном.

Суд дослідив медичні документи, висновок судово-психіатричної експертизи, матеріали щодо сімейних обставин і подання органу опіки та піклування.

Суть справи

До суду звернувся чоловік із заявою про визнання недієздатним рідного брата своєї дружини, встановлення над ним опіки та призначення себе його опікуном.

Заявник обґрунтовував свої вимоги тим, що брат його дружини є особою з інвалідністю І групи з дитинства, внаслідок психічного розладу потребує постійного стороннього догляду, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, чоловік стверджував, що інших працездатних членів сім’ї, які могли б забезпечувати постійний догляд за особою, немає. З огляду на родинні зв’язки та необхідність захисту інтересів брата дружини заявник просив призначити його опікуном.

Заінтересованими особами у справі були Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області та Горщиківська сільська рада Коростенського району в особі Опікунської ради.

Під час судового засідання заявник підтримав свої вимоги. Адвокат, який представляв інтереси особи, щодо якої розглядалося питання про визнання недієздатною, також підтримав заяву. Представник Горщиківської сільської ради до суду не з’явився, але подав заяву про розгляд справи без його участі та повідомив про відсутність заперечень проти заявлених вимог.

Досліджуючи обставини справи, суд встановив наявність родинних зв’язків між заявником та особою, яка потребує опіки. Подані свідоцтва про народження та шлюб підтверджували, що особа, щодо якої порушено питання про недієздатність, є рідним братом дружини заявника.

Водночас із витягів із реєстру Горщиківської територіальної громади вбачалося, що заявник та брат його дружини мають різні зареєстровані місця проживання. Відповідні адреси були зазначені й у поданій до суду заяві.

Суд також дослідив медичну документацію. Згідно з довідкою медико-соціальної експертизи, чоловік, щодо якого подано заяву, є особою з інвалідністю з дитинства. Висновком лікарської комісії від 6 жовтня 2003 року підтверджувалася необхідність постійного стороннього догляду внаслідок психічного розладу.

Крім того, 4 лютого 2025 року Опікунська рада Горщиківської сільської ради провела обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання особи, яка потребує опіки.

За результатами обстеження було встановлено, що в житлі створені необхідні умови для її проживання. В акті також зазначалося, що за відповідною адресою проживає заявник, який допомагає здійснювати догляд за братом дружини його матері, названій у документі опікуном.

5 жовтня 2025 року виконавчий комітет Горщиківської сільської ради ухвалив рішення №10, яким затвердив подання про можливість призначення заявника опікуном повнолітньої особи.

У цьому поданні орган опіки та піклування висловив позицію, що заявника можливо призначити опікуном брата його дружини у разі визнання останнього недієздатним або обмежено дієздатним.

Важливим доказом у справі став висновок судово-психіатричної експертизи №92 від 31 березня 2026 року, проведеної Житомирською філією судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії» МОЗ України.

Експерти встановили, що чоловік із раннього дитинства страждає на стійкий хронічний психічний розлад — важку розумову відсталість унаслідок дитячого церебрального паралічу (F72.0 за МКХ-10). За висновком експертів, на момент проведення експертизи він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання чоловіка недієздатним. Водночас питання про встановлення опіки та призначення конкретного опікуна потребувало окремої правової оцінки.

Позиції та висновки суду

Щодо визнання фізичної особи недієздатною

Суд зазначив, що відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Згідно зі статтею 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд наголосив, що визнання особи недієздатною безпосередньо стосується реалізації її цивільних прав, тому відповідне рішення має ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, зокрема на висновку судово-психіатричної експертизи.

При цьому особи, визнані недієздатними, не можуть бути повністю позбавлені конституційних прав і свобод. Держава повинна забезпечувати ефективні механізми їх реалізації та захисту, зокрема через інститут опіки.

У цій справі суд прийняв висновок судово-психіатричної експертизи від 31 березня 2026 року як належний і допустимий доказ того, що чоловік має стійкий хронічний психічний розлад, унаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, суд визнав доведеними обставини, необхідні для визнання фізичної особи недієздатною.

Щодо встановлення опіки та призначення опікуна

Суд звернув увагу, що відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Така особа не має права самостійно вчиняти правочини, а від її імені та в її інтересах правочини вчиняє опікун.

Згідно зі статтею 55 ЦК України метою встановлення опіки та піклування є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права й виконувати обов’язки.

Відповідно до статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, вирішує питання встановлення опіки та призначення опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Водночас суд зазначив, що призначення конкретної особи опікуном не є автоматичним наслідком визнання підопічного недієздатним.

Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних або родинних відносинах із підопічним. При цьому обов’язково враховуються особисті стосунки між ними та можливість кандидата виконувати обов’язки опікуна.

Суд також послався на статтю 67 ЦК України, відповідно до якої опікун зобов’язаний дбати про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати догляд і лікування, вчиняти правочини від його імені та в його інтересах, а також вживати заходів для захисту його цивільних прав.

Окремо суд врахував положення статті 72 ЦК України щодо здійснення витрат, необхідних для задоволення потреб підопічного, за рахунок передбачених законом джерел, зокрема належних йому соціальних виплат і доходів від майна.

Посилаючись на практику Верховного Суду, суд наголосив, що під час призначення опікуна важливими є особисті приязні взаємини між кандидатом і підопічним, які сприятимуть належному забезпеченню життєвих потреб останнього.

Можливість особи виконувати повноваження опікуна має перевіряти орган опіки та піклування, який і повинен надавати суду обґрунтовані пропозиції щодо доцільності призначення відповідної кандидатури.

Чому суд не погодився з поданням органу опіки та піклування

При оцінці подання Горщиківської сільської ради суд застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 8 січня 2024 року у справі №753/1905/22.

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що призначення опікуна недієздатній особі здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо змісту, обґрунтованості та належної процесуальної форми.

При внесенні такого подання орган опіки та піклування повинен враховувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Суд, вирішуючи питання про призначення опікуна, не діє самостійно, а ухвалює рішення на підставі відповідного подання.

У розглянутій справі суд встановив низку недоліків у поданні органу опіки та піклування.

Насамперед орган опіки зазначив, що заявник може бути призначений опікуном брата своєї дружини, однак не навів відомостей про інших осіб, які перебувають із підопічним у сімейних або родинних відносинах.

Також у поданні не було обґрунтовано, чому такі особи не можуть виконувати обов’язки опікуна та чому призначення саме заявника найбільше відповідатиме інтересам особи, яка потребує опіки.

Крім того, суд виявив суперечності в документах щодо житлово-побутових умов і місця проживання.

Зокрема, у поданні зазначалося про проведення обстеження матеріально-побутових умов іншої особи, а не того чоловіка, щодо якого вирішувалося питання про встановлення опіки.

Також орган опіки вказав, що заявник проживає разом із братом дружини. Проте зазначена адреса не відповідала відомостям витягу з реєстру територіальної громади, відповідно до якого місце проживання заявника було зареєстроване за іншою адресою. Саме цю адресу він указав і у своїй заяві до суду.

При цьому в поданні не було відомостей про проживання за відповідною адресою дружини заявника, яка є рідною сестрою особи, що потребує опіки.

Суд звернув увагу й на те, що в акті обстеження житлових умов зазначалося про наявність у чоловіка опікуна — його матері. У цьому документі також ішлося про незадовільний стан її здоров’я, однак жодних медичних висновків на підтвердження цієї обставини суду не надали.

Унаслідок цього суд дійшов висновку, що подання органу опіки та піклування не містить належного обґрунтування доцільності призначення опікуном саме заявника та неможливості здійснення опіки іншими близькими родичами.

Належних і допустимих доказів відповідності заявника необхідним вимогам матеріали справи також не містили.

Суд підкреслив, що самого лише подання органу опіки та піклування, в якому зазначено про можливість призначення певної особи опікуном, недостатньо для ухвалення відповідного судового рішення без доведення необхідних обставин.

Окремо суд зазначив, що заявник уже після судового засідання, на якому суд перейшов до ухвалення рішення, подав через канцелярію лист із додатковою інформацією.

Крім того, 23 жовтня 2026 року, вже після оголошення резолютивної частини рішення, він подав додаткові документи, зокрема копії пенсійного посвідчення, виписки з медичної картки, документа з місця роботи, свідоцтв про народження дітей та витягу.

Оскільки ці документи не подавалися та не зазначалися під час судового розгляду, суд їх не досліджував.

Чому суд врахував можливість отримання відстрочки від мобілізації

Окрему увагу суд приділив обставинам призначення опікуном чоловіка призовного віку в умовах воєнного стану.

Суд зазначив, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання ними не допускається. При цьому приватноправові механізми не повинні використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов’язків.

На підтвердження такого підходу суд послався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.

Суд звернув увагу, що відповідно до підпункту 10 пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язаний, який є опікуном особи, визнаної судом недієздатною.

Також суд навів положення статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», якими передбачена можливість звільнення військовослужбовця з військової служби під час воєнного стану за сімейними обставинами у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що за такою особою не здійснюється опіка іншими особами.

Аналізуючи ці положення, суд дійшов висновку, що призначення заявника, який є особою призовного віку, опікуном може в подальшому стати підставою для отримання відстрочки від мобілізації.

Водночас суд зазначив, що в умовах воєнного стану суспільний інтерес може переважати над приватним. На переконання суду, конституційний обов’язок щодо оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном.

У зв’язку із цим суд наголосив на необхідності особливо ретельної перевірки органом опіки та піклування кандидатури чоловіка призовного віку, який звертається із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи.

На думку суду, орган опіки повинен з’ясувати реальну необхідність такого призначення, належним чином мотивувати свій висновок та враховувати ризики можливого зловживання відповідним правовим механізмом.

При цьому необхідно дослідити особисті взаємини між заявником та підопічним, можливість кандидата фактично виконувати обов’язки опікуна, його зайнятість, наявність інших близьких родичів і можливість призначення опікуном іншої особи.

Суд окремо підкреслив, що в умовах воєнного стану подання про призначення опікуном чоловіка призовного віку потребує додаткового обґрунтування необхідності саме такого призначення для забезпечення балансу між інтересами особи, яка потребує опіки, та конституційним обов’язком щодо захисту держави.

Отже, відповідний висновок органу опіки та піклування не може обмежуватися формальним підтвердженням можливості призначення особи опікуном.

Чи обов’язково визнавати особу недієздатною та призначати опікуна в одному судовому процесі

Суд також врахував постанову Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №545/1691/16-ц.

У цій постанові Верховний Суд сформулював висновок, що законодавство не передбачає обов’язкового вирішення питань про визнання особи недієздатною та призначення їй опікуна в межах одного судового процесу.

Таким чином, встановлення судом підстав для визнання фізичної особи недієздатною не означає, що за відсутності належно обґрунтованого подання органу опіки суд зобов’язаний одночасно призначити опікуном запропонованого кандидата.

Суд послався на частину першу статті 65 ЦК України, відповідно до якої до призначення опікуна опіку над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

У мотивувальній частині рішення суд висловив висновок про необхідність тимчасового покладення обов’язків опікуна на орган опіки та піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області.

При цьому суд зазначив, що відповідний орган повинен забезпечувати догляд за підопічним, створення необхідних побутових умов, лікування та захист його цивільних прав та інтересів.

Також суд вказав, що заявник не позбавлений можливості надалі бути призначеним опікуном брата своєї дружини, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов’язки опікуна.

Яке рішення ухвалив суд

Рішенням у справі № 279/1057/25 Коростенський міськрайонний суд Житомирської області частково задовольнив заяву.

Суд визнав чоловіка, щодо якого розглядалася справа, недієздатним, встановивши наявність підтвердженого судово-психіатричною експертизою стійкого хронічного психічного розладу, внаслідок якого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Водночас суд відмовив у задоволенні вимог про встановлення над ним опіки та призначення заявника опікуном через недостатнє обґрунтування відповідної кандидатури та недоліки подання органу опіки та піклування.

До призначення опікуна суд у резолютивній частині рішення тимчасово поклав обов’язки зі здійснення опіки на Горщиківську сільську раду Коростенського району Житомирської області в особі Опікунської ради.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною встановлено на два роки з дня набрання ним законної сили.

Суд також роз’яснив, що в разі видужання або значного поліпшення психічного стану особи рішення про визнання її недієздатною може бути скасовано, а цивільна дієздатність — поновлена судом на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи.

Клопотання про продовження строку дії рішення можуть подати опікун або представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за 15 днів до закінчення встановленого строку. Таке клопотання повинно містити підтверджені висновком судово-психіатричної експертизи обставини, які свідчать про збереження хронічного, стійкого психічного розладу.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про визнання фізичної особи недієздатною, відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України віднесено на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів у встановленому процесуальним законом порядку.

Читайте також — Суспільство

Усі матеріали розділу