36-річний український захисник із Олевської громади, що на Житомирщині, Сергій Тимощук, який 22 місяці перебував у російському полоні, повернувся додому. Його звільнили наприкінці 2024 року за програмою обміну військовополоненими між Україною та Росією. Після завершення реабілітації боєць ЗСУ зустрівся з родиною.

Суспільному військовослужбовець розповів, що із нетерпінням чекав на момент, коли обійме рідних.

"Я нарешті повернувся додому. І це був, мабуть, найщасливіший день у моєму житті. Адже після стількох місяців розлуки я знову побачив дружину Ірину, донечку Вікторію, сина Анатолія та маму. Це були неймовірні емоції щастя. Перебуваючи у нестерпних умовах, через сотні кілометрів від дому я відчував, як вони на мене чекають, як мене люблять і як вірять, що я повернуся", — сказав Сергій Тимощук.

Перша зустріч із родиною після реабілітації після повернення із російського полону, Олевська громада, 25 січня 2025 року. Фото надала Ірина Тимощук

Український захисник Сергій Тимощук та його дружина Ірина у перший день після повернення додому, Олевська громада, лютий 2025 року. Фото надала Ірина Тимощук

Про час, коли був бранцем у російській неволі, боєць ЗСУ згадує неохоче. Каже, що про те пекло, тривалістю майже 2 роки, волів би забути. Але це не просто.

За словами військового, у російський полон він потрапив з однієї із вогневих позицій на Донецькому напрямку неподалік села Велика Новосілка.

"Я тоді служив у першій танковій бригаді. До того декілька місяців був оператором БпЛА. На початку березня 2023 року ми стояли фактично у "гарячій точці" на самій лінії фронту. Обстріли російського війська були регулярними, по декілька десятків разів на добу. Тож, часто доводилося ходити в окопи та відбивати російські наступи. Бої були дуже запеклими. В одному із них за 60 метрів до межі зіткнення у бліндажі мене та ще п'ятьох моїх побратимів і взяли у полон. Це було 5 березня", — пригадав події дворічної давнини Сергій Тимощук.

Військовий Сергій Тимощук під час несення служби в одному із військових підрозділів, Донеччина, осінь 2022 року. Фото надала Ірина Тимощук

Воїн розповів, що українських військовополонених тоді відвезли до комендатури у Волноваху. Там, каже, допитували, принижували та безперестанно били.

"Я такої жорстокості і ненависті до людей до того часу з роду-віку не бачив і не відчував. З нами поводилися так, як, мабуть, із тваринами не поводяться. Було нестерпно. Російські військові все знімали на відео і кидали в інтернет. Щоправда, завдяки відео в YouTube на одному із кадрів мене впізнала моя дружина", — сказав військовослужбовець.

Також Сергій пригадав, що дозволили подзвонити додому. Він зателефонував дружині та за секунду повідомив, що у полоні. Але аж до офіційного підтвердження командира військової частини, в якій служив, 5 місяців вважався зниклим безвісти. Бо далі зв'язку ані з цивільними, ані із військовими на підконтрольній Україні території не було.

А далі, каже звільнений із полону український військовослужбовець, була колонія строгого режиму у Горлівці.

"Тут для нас було справжнє пекло. У кожного із нас був власний його відлік. Для мене — це рік і декілька місяців перебування у холодних, сирих і наскрізь просякнутих грибком бараках. Нас сюди кинули разом із російськими "зеками" та іншими ув'язненими за жорстокі злочини. Форму у нас відібрали і натомість видали страшні чорні роби. Тримали напівголодними, а їжа, яку давали, була несвіжою та несмачною. За короткий час я втратив у вазі більше 30 кілограмів. Щоразу, коли нас, зв'язаних, вели у так звану "їдальню", — дорогою сильно били. Як правило, шикувався цілий загін російського спецназу, осіб так 200, і товкли нас куди бачили — кийками, електрошокерами, обрізами від зброї, металічними предметами і ногами. Ніхто нічого не пояснював. Мабуть, просто за те, що ми захищали рідну землю. Здавалося, що кожний із тих спецназівців вправляється, як може, та випробовує власну жорстокість та силу", — пригадав Сергій Тимощук.

Після Горлівки, каже військовий, ще була тюрма у місті Торез, теж на окупованій Донеччині. Тут він був пів року. А потім дізнався, що потрапив під програму обміну між українськими та російськими військовополоненими. І 30 грудня 2024 року у числі 187 військових і двох цивільних повернувся в Україну.

"Я знаю, що для мого повернення багато зусиль доклали. І представники влади, і правозахисники, і омбудсмени різних рівнів, і моя дружина, яка всі ці місяці зверталася в усі інстанції, аби я потрапив у списки обміну між полоненими. І це має вселяти надію для інших. А також віру в те, що полон може закінчуватися", — розповів український військовослужбовець із Олевської громади Сергій Тимощук, який 22 місяці поспіль був у російській неволі.

Український захисник із Олевської громади Сергій Тимощук із дружиною Іриною до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Житомирщина. Ірина Тимощук

Нагадаємо, що 36-річного військовослужбовця із Олевської громади Сергія Тимощука звільнили із російського полону в рамках обміну полоненими 30 грудня 2024 року. Мама українського бійця Ніна Тимощук тоді сказала, що її син пішов захищати Україну від російського війська восени 2022 року, а в березні 2023 року він перестав виходити на зв'язок. За 5 місяців його родина дізналася, що він перебуває у російському полоні.

Український захисник із Олевської громади Сергій Тимощук повернувся додому із російського полону, Житомирщина, січень 2025 року. Фото надала Ірина Тимощук