У селі Зольня Олевської громади після застілля між подружжям виникла сварка, яка закінчилась трагедією: жінка нанесла чоловікові кількох поранень кухонним ножем, від яких той загинув. Лезо ножа потрапило у великі судини на нозі, що викликало смертельну крововтрату. Жахлива подія сталася увечері 14 березня. Медики “швидкої”, які приїхали на виклик, констатували смерть пораненого. Про це повідомив відділ комунікації поліції Житомирської області. Жінку затримано. Триває досудове розслідування.

Що буде з шістьма неповнолітніми дітьми, якщо мати опиниться у в’язниці?

Від села Зольня до кордону з Білоруссю по трасі – близько 50 кілометрів. Село має досить охайний вигляд: будиночки і садки доглянуті, у селі є школа, дитячий садочок, амбулаторія, клуб, бібліотека, а ще приміщення старостинського округу. Щоправда, більшість із 480 жителів села – пенсіонери. Під час війни 38 чоловіків пішли захищати країну.

Трагедія, яка сталася у місцевій багатодітній родині, шокувала всіх. Чоловіки, з якими поспілкувалась журналістка “Суботи”, безперечно звинувачують у смерті односельця його дружину, а жінки здебільше співчувають їй та переживають за дітей.

Жителі села розповіли, що жінку, яка поранила чоловіка, зовуть Юлія, їй 34 роки. У неї четверо дітей від першого шлюбу і двоє від шлюбу з 40-річним загиблим Сергієм. Всі діти неповнолітні, наймолодшій дитині має виповнитися три роки. Після трагедії, яка сталася, усіх бентежить дуже боляче питання: хто візьме на себе піклування про дітей, якщо Юлія опиниться у в’язниці?

“Юля і Сергій разом працювали і разом випивали”

Ось що розповіла Інна Чорна – староста Зольнянського старостинсьекого округу.

– Сергій, який помер від крововтрати, – інвалід війни, брав участь у АТО, потім під час повномасштабної війни захищав країну в складі ЗСУ. Мав контузії та поранення ноги. Сам по собі він був дуже добрий, веселий, трудолюбивий, як і його дружина. Вони з Юлією завжди працювали разом: і дрова заготовляли, і господарство тримали – корова, бичок, дві свині, кури. У їхньому будинку завжди тепло, затишно, є всі умови для проживання і навчання дітей. Діти хороші, завжди нагодовані, ходять у школу та дитячий садочок. Але разом з тим Сергій та Юля періодично випивали, і тоді починалися сімейні конфлікти. Думаю, у цій сім’ї були проблеми, пов’язані з домашнім насильством, адже жителі села не раз бачили, як Сергій бив Юлю, навіть доводилось їх рознімати. Але, бувало, і Сергію від Юлі теж доставалося. Проте Юля нікому нічого не говорила про сімейні негаразди. Вона дуже любила свого чоловіка. Що стосується цієї жахливої трагедії, то Юля каже, що у той вечір вимушена була захищатися від Сергія… Дуже шкода, що все так сталося. На превеликий жаль, час не повернути назад.

Інна Чорна: “Сергій і Юля завжди працювали разом, і дрова заготовляли і господарство тримали, але вони разом і періодично випивали”

“Сергій був дуже нервовою людиною”

Журналістка поговорила з Юлією, яка дуже тяжко переносить те, що сталося. Постійно плаче і повторює, що ніколи не думала про навмисне вбивство чоловіка, з яким прожила 11 років. Все обличчя Юлії – в синцях та забоях після того страшного вечора.

– Коли ми почали зустрічатися, між нами розгорілося дуже велике кохання, – розповідає жінка. – У 2017 році Сергій підписав контракт на військову службу і пішов в АТО, відслужив три роки і повернувся додому. Він кульгав на одну ногу через перелом, який отримав на фронті. Мав інвалідність. Але ми були дуже щасливі, що знову можемо бути разом. І тут почалася повномасштабна війна. Незважаючи на хвору ногу, Сергій пішов воювати в складі ЗСУ, не раз був на передовій. Я дуже плакала, не хотіла його відпускати. Коли Сергій приїжджав у відпустку, траплялося, що він мене бив. Бувало, що через ревнощі, а бувало і просто без причини. Він був дуже нервовою людиною. Його могло роздратувати будь-що: я не те сказала, діти не так себе поводять, тощо. Пам’ятаю, як він приїхав у відпустку і ми будували хлів. Він взяв великого гемера і мало не вбив мене. Врятувало те, що я встигла закритись рукою. Він вдарив по руці і зламав її. А ще зламав ключицю після того, як я його приревнувала до когось. Я двічі зверталася в поліцію, але нікому з односельців не жалілася.

Пані Юлія: “Я дуже переживаю за своїх дітей. Що з ними буде, якщо мене посадять до в’язниці?”

“Якби не моя донька, Сергій би мене вбив”

– У той роковий день, 14 березня, ми зранку не поспішали вставати, тому що напередодні гостювали у куми, випивали та пригощалися, – продовжує Юлія. – Нам хотілося ще годинку спокійно відпочити, але о дев’ятій ранку почули стукіт у двері. Сергій вийшов і побачив знайому – односельчанку Світлану. Вона прийшла повідомити, щоб ми забрали у неї солому. І одразу почала жалітися, що якось не добре себе почуває. Сергій теж почав говорити щось подібне, і вони вирішили, що потрібно похмелитися, тим більше, що наші діти були у школі і дитсадку. Світлана сіла на велосипед, Сергій дав їй свою банківську картку і вона поїхала у магазин, де купила горілки, пива і закуску. Коли вона повернулася, ми швидко накрили стіл та добре посиділи і поговорили. А десь у три години дня я сказала, що хочу спати. Сергій теж вирішив подрімати. Ми думали, що Світлана піде додому, але вона попросилася відпочити в нашому будинку. Я сказала їй: “Ну лягай на дивані у кімнаті”. А сама пішла у відпочивальню і швидко заснула…

– Коли прокинулась, вже вечоріло, – продовжує жінка. – Побачила, що біля мене немає чоловіка. І тут відкриваються двері і Сергій заходить до відпочивальні. Я запитала: “Де ти був? Зі Світланою? “. Його це розлютило, він на мене навалився, сів на грудину і почав сильно бити з усіх сторін по голові та виривати волосся. Я думала, що він мене вб’є. Я голосно кричала, і на крик до кімнати вбігла моя донька-шестикласниця Настя. Вона почала верещати: “Що ви робите?”. Настя спихнула Сергія з мене, і я вискочила на кухню. Якби не донька, він би мене точно вбив. Сергій ніколи не міг винести, коли діти починали верещати, і це мене рятувало багато разів. На кухні на очі попався ніж і я схопила його. Хотіла просто налякати чоловіка. Прибігла у кімнату, де він сидів на ліжку та наставила над ним ніж. Він ліг і почав махати ногами, можливо, хотів вибити ножа із моїх рук, а може хотів вдарити мене у живіт. Таке було неодноразово і я цього боялась. Якось так сталося, що ніж двічі попав йому у ногу біля щиколотки. Мабуть, лезо потрапило у судину, тому що кров почала бити фонтаном. Я запанікувала і закричала: “Світлана! Допоможи! Настя, викликай “швидку!”. Світлану розбудили діти, і коли вона побачила, що трапилось, кинула мене і одразу побігла додому. Коли донька подзвонила на “швидку”, медики порадили перемотати рану джгутом, але як правильно це зробити, не пояснили. Я розгубилась, почала шукати еластичний бинт, але не знайшла. Чимось обмотала його ногу, навіть поливала водою. Я так злякалась, що просто не розуміла, що роблю і що потрібно робити. “Швидка” приїхала із Олевська десь через 40 хвилин, і медики зафіксували смерть чоловіка. Я не могла у це повірити, адже Сергій весь час дихав, просто нічого мені не говорив. Для мене це був шок. Які би сварки між нами не траплялись, я ніколи не бажала його смерті. А якби я справді хотіла його вбити, то точно не цілилась би у ногу… Це вийшло випадково. Я завжди любила і зараз люблю свого чоловіка, мені нестерпно боляче, і я просто не розумію, як жити далі.

– Я дуже переживаю за дітей, – продовжує Юлія. – Що з ними буде, якщо мене посадять до в’язниці? Кілька років тому двох старших дітей взяв до себе Віталій – мій колишній чоловік, який оселився у нашому селі. Діти перебувають то у нього, то у мене. А тепер може статися так, що крім Віталія більше нікому піклуватися про всіх дітей. Я – сирота, а батьки Сергія не виявляють бажання стати опікунами. Віталій не проти доглядати за всіма шістьма дітьми, але у нього немає дружини і батьки вже старі. Чи впорається він сам? Звісно, що ніхто не зможе замінити матір, тому я постійно молюся, щоб мене не розлучили з дітьми. Я навіть думки не допускаю, що діти можуть опинитися у дитячому будинку…

Що говорять сусіди?

Односелець, який не захотів представитися, сказав журналістці, що “побиття у Юлі та Сергія було звичайною справою. Тут побилися, тут і помирилися. А вона взяла і приговорила свого чоловіка, тому безперечно винна”…

Продавчиня магазину пані Люба розповіла наступне:

– Мені дуже шкода Юлю. Така ситуація могла статися з будь-ким. На людях Сергій був веселий і добрий, а у сім’ї… Життя з ним не було безхмарним для Юлі. Але вона його любила. Мені дуже шкода дітей. Ніхто не зможе замінити їм мати. Якби їх забрали родичі, це було би непогано, але батьки Сергія не хочуть їх забирати, а Юля – сирота. Як тепер бути дітям?

Односельчанка пані Люба: “Життя з Сергієм не було безхмарним для Юлі”

Своє баченням ситуації поділилась сусідка Валентина: “Єдиний мінус у житті Сергія та Юлі – це їх періодична випивка. Вони пили разом, а потім починали сваритися на п’яну голову. У цьому вся біда”.

Сусідка Валентина: “Єдиний мінус у житті Сергія та Юлі – це їх періодична випивка. У цьому вся біда”

Під процесуальним керівництвом Коростенської окружної прокуратури слідчі поліції повідомили жінці про підозру у завданні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України). Судом жінці обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Досудове розслідування триває. Згідно з чинним законодавством, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.

Автор: Сніжана Смирнова