«Маємо надію, що він у полоні»: родина військового з Олевська продовжує його пошуки
55-річний військовослужбовець 100-ої окремої механізованої бригади Петро Юрков із Олевська на Житомирщині зник безвісти 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання у Торецьку на Донеччині. Рідні воїна долучаються до акцій на підтримку родин безвісти зниклих військовослужбовців та не втрачають надії, що він може перебувати в полоні, пише Суспільне.
Петро Юрков родом із міста Олевськ на Житомирщині. Чоловік проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони. До початку повномасштабного вторгнення працював на будівництві у Києві. Після 24 лютого 2022 року Петро повернувся до Олевська та звернувся до територіального центру комплектування, розповіла сестра військового Альона Черних.
“Він відразу звернувся до ТЦК, хоча нам нічого не сказав. Хотів записатися до територіальної оборони, але тоді його не взяли, оскільки було багато молодших добровольців. Він дуже засмутився”,— розказала сестра чоловіка.
У жовтні 2022 року Петра мобілізували. Після складання військової присяги у Києві чоловік проходив службу у військовій частині на Дніпропетровщині. Наприкінці жовтня 2024 року військовослужбовця перевели до складу 100-тої окремої механізованої бригади.
Донька військового Ольга Юркова розповіла, що зв’язок із батьком обірвався 4 листопада 2024 року.
“Із 30 жовтня до 3 листопада ми ще спілкувалися. Четвертого листопада він вже не телефонував. Ми почали дзвонити — слухавку ніхто не підіймав. А 8 листопада представники ТЦК принесли сповіщення, що він зник безвісти під час виконання бойового завдання у Торецьку. Він зник, а за кілька днів ця територія стала сірою зоною. Зараз вона окупована. Але ми маємо надію, що він у полоні. Кожна родина сподівається на краще”,— сказала Ольга.
За її словами, під час служби Петро щодня телефонував родині.
“Він знав, що всі за нього переживають, тому телефонував майже щовечора по відеозв’язку. Особливо цікавився своїм онуком, який народився у 2022 році. Просив показати його по відео, радів кожній зустрічі під час відпусток”,— розповіла донька воїна.
Сестра військового Альона Черних розповіла, що брат рідко ділився подробицями служби з жінками, щоб вони не хвилювалися.
“Про службу він більше говорив із нашим братом. Йому розповідав про завдання, про те, куди виходить. Нам не хотів говорити зайвого, щоб ми не переживали”,— сказала Альона.
Понад півтора року родина намагається встановити долю військового. Зі слів доньки військового Ольги, рідні беруть участь в акціях на підтримку родин безвісти зниклих військовослужбовців та звертаються до державних установ.
“Ми шукаємо його всюди — на сайтах, у спеціалізованих групах, беремо участь в акціях, зустрічах із представниками бригади, Координаційного штабу, уповноваженими органами. Писали звернення в різні інстанції. У мене навіть є окрема папка зі всіма запитами та відповідями”,— розповіла Ольга.
За словами Ольги, історії інших військовополонених надають їй віру в те, що батько може бути живим.
“Бували випадки, коли людину два роки вважали безвісти зниклою, а потім знаходили її фотографію в телеграм-каналах і підтверджували полон. Це дає надію, що мій батько теж може бути живий”,— сказала Ольга.
25 червня в Олевській громаді відкрили меморіальний “Простір надії” для родин військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин. Зі слів Ольги, ідея створення такого місця належала самим родинам.
“Ми згуртувалися, зібрали підписи, звернулися до міської ради. Нас неодноразово запрошували на обговорення, враховували наші побажання щодо розташування. Простір надії важливий для родин, адже показує, що про наших близьких пам’ятають. Якщо людина повернеться з полону, вона сама знімає звідти свій портрет”,— розповіла Ольга.
