Малин пережив обстріли з градів, ураганів, мінометів, літаків. Нещодавно туди вкотре прилетіли ракети окупантів. Від ударів знову є загиблі.
Попри постійні обстріли, місто живе і більшість людей вже повернулися з-за кордону.
Перший житомирський поїхав у Малин та побачив, як живе місто після останніх прильотів.
Заступник Малинського міського голови Віктор Гвоздецький розповів, що місто пережило багато обстрілів із практично всієї зброї. Проте всі важливі служби для місцевого населення не зупинялися.
«На початку війни багато підприємств було призупинено. Ні на мить не зупинялися комунальні служби, постачання води. Було важко з логістикою постачання продуктів.
На даний час більшість жителів Малина та громади вже повернулися з інших держав. Потроху збільшується наповнення міського бюджету. Але 20 та 22 травня по нашому залізничному вокзалу прилетіло 2 ракети окупантів.
Після візуального обстеження пошкоджено 154 будинки і один 4-поверховий. 7 будинків підпадають під капітальний ремонт. У власників будинків повилітали двері, вікна, дахи, фасади. У середині будинків понесло стіни. Якщо взяти по громаді, то у нас взагалі за весь період війни 42 кв. км пошкоджено від авіанальотів, ракетних та всіх видів обстрілів.
Унаслідок попадання ракети у травні загинув працівник залізниці та 4 поранених людей. Відразу після останніх обстрілів ми закрили вибиті вікна плівкою, замінили шифер. Нам багато допомогли з будівельними матеріалами волонтери, ОДА, голови громад», – розповів заступник.
Місцевий житель Микола сидів за столом із друзями. Він почув звук від вибуху та впав на підлогу. Чоловік травмував собі руку.
«На момент першого зриву був на роботі. Вже у суботу, як дізнався від сусідів, що мій будинок пошкоджено, приїхав додому. Вже наступного дня сиділи з друзями за столом обідали. І як бахне! Ми впали на підлогу накрили голову лежали хвилин п’ять. Мій будильник впав, у нього випали батарейки і зафіксував другого годину дня. І з тих пір я його не чіпаю, як нагадування про той день. Скло вилітало з вікна прямо по нас, стеля падала, дім сам зригнувся. Як почули другий зрив, то втекли у ванну кімнату. У нас вибило вікна, пошкоджено сарай, пластикове вікно. Всередині тріщини на стінах, плитка відпала, а стеля нахилися, штукарка відпала. Осколки потрапили у мою руку», – згадує Микола.
Наталія сиділа з сусідкою та розмовляла. Як почули вибухи, то відразу почали втікати.
«Коли прилетіла ракета в місто, то я була у сусідки. Ми сиділи говорили і почули сирену. Відкрили вікно, щоб почути вибух і побігти у погреб відразу. Минуло 10 хвилин і страшний гул. Попадали на підлогу. Згори сиплеться штукатурка, сам будинок підлетів. Спочатку почули перший вибух, потім другий і третій. Лежали хвилин 20 на підлозі. Вийшли на вулицю, а там жах: люди кричать, усе навкруги в диму. Я відразу втікати в сусіднє село», – із жахом згадує жінка.
Іван каже, що відбудовувати будівлі марно. Ще не раз може прилетіти ракета чи літак. Війна триває.
«Я шифер економлю. Адже може бути ще один «прильот». Треба бути готовим до всього. Накривати ним будинок не спішу. Хочу лише своїх жінок відправити куди –подалі. Це війна! Може і ще прилетіти».
Місцеві жителі звикають до тривог. Проте з моменту останнього удару по їхньому місту люди знову враховують сигнали тривоги.
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".
Слідкуйте за подіями в місті та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday
Більше новин - дивіться нижче!