Жителі села Бовсуни, що на Лугинщині, 86-річна Марія та 91-річний Микола Вербицькі 68 років разом. У подружжя четверо дітей, четверо онуків та п'ятеро правнуків.
Кореспондентам Марія та Микола розповіли про своє життя, - йдеться у сюжеті Суспільного.
"Любов одне до одного і все. Вона часом кричить вночі, а я там відпочиваю в іншій хаті. Я прошу не кричати і відпочивати. Буде кожному так, як доживуть до таких років, як ми з нею дожили", — сказав Микола.
Микола розповів, що познайомився з Марією на весіллі у товариша. Він додав, що пара прожила разом цікаве життя упродовж 68 років разом. І як би не було погано, складно чи боляче, головне — прощати один одному.
"Вона вже мене від того весілля не відпускала, спостерігала за мною", — розказав Микола.
Після одруження чоловік одразу почав будувати новий будинок.
"Тут була стара хата зовсім. А це ми вже з нею побудували ці хати, а ще я займався трохи столяркою та й перебудував все. Добре все. Треба жити, а вже немає коли", — додав чоловік.
У подружжя четверо дітей, четверо онуків та п'ятеро правнуків. Родина пишається своїми доньками та сином.
"Галка хороша, Ганна хороша, Надька хороша. Син найкращий, бо він мене глядить і матір", — розказав Микола.
За словами доньки Галини, батьки розуміють один одного з пів слова.
"Прожили вони велике життя. Було всякого, як він розповідав. Але в основному добре. Одне одному прощали, допомагали. Мама вдома з дітьми. Дід за копаничку та йде у поле. Однією рукою він те поле перекопує. По 10 по 15 соток картоплі садили. І насівав, коника держав. Людям, хто не звертався, то нікому не відмовляв", — сказала Галина.
Зі слів сина Миколи, все своє життя батько працював столяром. 33 роки тому, працюючи на станку, він втратив частину руки.
"Це моя улюблена робота. У мене руки вже давно немає, але я нею робив все. Скільки домів гробових зробив людям. У нас в селі понад 70 штук зробив. І для себе зробив з бабою. Стоять і чекають", — розказав Микола Вертецький.