Багато хто ще зі шкільних уроків історії пам'ятає оповідь із "Повісті минулих літ" про те, як княгиня Ольга спалила древнє місто Іскоростень, столицю древлянської землі.
Так княгиня помстилася за вбивство київського князя Ігоря.
Сьогодні ми знаємо Іскоростень як Коростень. Це місто в Житомирській області з населенням близько 64 тисячі людей. Коростень славиться в Україні виробництвом фарфору. Але, як виявилося, це ще і затишне місце для короткої подорожі вихідного дня. Багатьом туристам здається, що Коростень – недооцінене місто, хочу тут є багато на що подивитись. Багато хто з тих, хто тут побував, повертається в місто знову і знову.
Характерно, що практично всі визначні міста Коростеня сконцентровані неподалік одне від одного і знаходяться в центрі. Прогулюючись містом, їх можна оглянути доволі швидко. Тут знаходяться і кілька місцевих готелів, де майже завжди є вільні для ночівлі місця.
Одна з найцікавіших цікавинок Коростеня – міський Древлянський парк. Він вирізняється з-поміж звичайних стандартних парків інших міст своїм нерівним рельєфом, наявністю гранітних каменів, затишною й мальовничою річкою і великою кількістю пам'ятників. У парку можна позасмагати, влаштувати пікнік на природі або відвідати один із місцевих ресторанів з відкритою терасою.
Місто лежить на річці Уж, і це додає йому особливої краси. Через річку прокладені кілька мостів, у тому числі - залізничний. Підвісний міст міста Коростень, що з'єднує правий та лівий береги річки Уж, один з найбільших пішохідних підвісних мостів на одній опорі в Європі. З нього відкривається мальовничий вид на річку. Уж протікає через міський парк. Часто можна побачити, як місцеві засмагають на величезних каменях, вік яких налічує кілька сотень тисяч років.
Міський Древлянський парк розташований по обох берегах мальовничого каньйону. У парку можна позасмагати на великих плоских гранітних скелях, Тут також можна покупатися в теплій воді на мілині, поплавати в холодній воді, під наглядом знавців пострибати у воду п'ятиметрової скелі. Немало туристів також їдуть у Коростень також для рафтингу. За мальовничістю коростенський міський парк може змагатися навіть із знаменитою Софіївкою в Уман. Втім, різниця між цими парками полягає в тому, що тут унікальний ландшафт сформувався природно, а в Умані став справою рук спеціалістів.
Червона гірка в Коростені – це мальовничий пагорб, де було знайдено одне з чотирьох Іскоростенскої древніх городищ. Тут знаходиться Замчище, де, за твердженнями археологів, була резиденція древлянського князя Мала. Археологи відкопали не тільки житло, але й ювелірну майстерню ХІІ століття. Тут були знайдені такі ювелірні прикраси, які не мають аналогів у Європі.
Ще один цікавий пункт на карті Коростеня носить назву об'єкт "Скеля". Це результат титанічної роботи – підземні ходи, прокладені крізь непідступну скельну породу створили на початку 20 сторіччя. Командний бункер укріпрайону, який будували у середині 30-тих років прямо в гранітних відкладеннях, став місцем, де влітку 1941-го маленький гарнізон кілька тижнів відбивав атаки німецьких військ.
З 2005-го року один з поверхів бункера (з мінімум семи) – запасного командного пункту для всього Південно-Західного фронту, відкритий для відвідування як музей.
Це місце також називають "Бункером Сталіна", хоча сам він тут ніколи не бував. Потрапити всередину "бункеру" можна, сплативши всього 10 гривень благодійного внеску працівникам на вході. На відвідувачів чекають колекції протигазів та інших індивідуальних засобів захисту, зброї часів Другої світової, реконструкції радіорубки, госпіталю і навіть кімната, призначена для Верховного головнокомандувача. Плюс виставка знарядь і бронетехніки поруч із входом.
Пам'ятник Покрови Божої Матері, встановлений біля входу до центрального парку - чи не єдиний православний релігійний пам'ятник в Україні. Коростенці обрали Божу Матір покровителькою міста. На Покрову жителі міста відзначають своє престольне свято. Втім, любителю пам'ятників тут точно є що побачити – в парку і неподалік від нього є чимало пам'ятників, присвячених княгині Ользі та іншим легендарним особистостям української історії.
Олег БОЖКО
Джерело: Gazeta.ua