«У вас дивовижна молодь у місті…» – так починається лист, який надійшов на адресу коростенців з Японії після проведення телемосту «Україна – Японія» у Коростені.
25 жовтня у Палаці культури відбувся телеміст «Україна – Японія». Коростенські учні слухали розповідь безпосереднього свідка бомбардування та радіаційного опромінення у місті Нагасакі. Іносукі Хаясакі розповів, як йому вдалося пережити атомне пекло і ділився своїми переконаннями щодо необхідності повної відмови людства від ядерної зброї.
88-річний японець ділився з коростенськими слухачами тим, що пам'ятає про страшні події того дня і не може забути й досі…
– Бомбардування сталося, коли я був 14-річним підлітком, – розповів Іносукі Хаясакі. – Спочатку це відбулося в Хіросімі, а через 3 дні Нагасакі спіткала та ж доля. В момент вибуху я працював у технічній лабораторії заводу. Моє життя врятувала товста залізобетонна стіна, від якої вибуховою хвилею мене відкинуло до холодильного обладнання. Впавши, я втратив свідомість. Особливих травм від удару не отримав, але наслідком опромінення стали проблеми зі здоров’ям, через які набув хворобу і лишився без волосся.
Після вибуху Іносукі йшов до залізниці, аби дістатися іншого міста, де жила родина і його очам відкривалось жахливе видовище…
– Я подумав, що настав «кінець світу», – розповідав Іносукі Хайясакі. – Люди, яких зачепив вибух, всюди лежали мертві, їхні тіла стали вугіллям. З тих, хто ще не помер, злазила шкіра, їх мучила спрага… Птахи, які пролітали повз, згорали в повітрі. Світлове випромінювання залишало лише силуети людських тіл на стінах…
У той день у Нагасакі загинули майже 75 тисяч людей. Очевидцям бомбардування здавалося, що однієї цієї бомби достатньо, щоб зруйнувати все – Японію і всю Землю.
Як розповів Іносукі Хаясакі, довгі роки після бомбардування ті, хто його відчув особисто, приховували свої переживання навіть від власних дітей. Адже по відношенню до таких людей була жорстка дискримінація. Ті, у кого залишилися рубці від опіків, не могли піти в громадську лазню, щоб не видати себе. Батьки нареченого або нареченої розривали заручини через те, що майбутній чоловік був «опромінений». Вважалося, що у таких людей народжуються неповноцінні діти або вони взагалі не можуть мати дітей. Їм важко було влаштуватися на роботу – всі знали, що у тих, хто пережив бомбардування, висока стомлюваність і будь-яке важке захворювання може розвинутися раптово, через багато років після вибуху. Тому багато людей приховували це.
З того часу вже минуло 74 роки. Весь цей час у світі тривають війни. Але Японія ні на своїй території, ні на чужих, у війнах не вбила жодної людини. Це заслуга того досвіду, переконаний Іносукі.
– Я вважаю, що звичайні люди, мирні жителі будь-якої країни, особливо Японії або України, з таким досвідом ядерних катастроф, не повинні забувати про ті події і розповідати про них молодшим поколінням. Все це потрібно зберігати в пам'яті, щоб не наробити нових помилок і жити без будь-якої ядерної загрози.
Коростенські учні залишилися під приємними враженнями від спілкування з Іносукі Хайясакі, якого мали можливість запитати про відбудову Нагасакі, соціальне забезпечення постраждалих та стан здоров’я мешканців сьогодні, а також думки японців щодо атомної енергетики та повного роззброєння всіх країн. Всі питання школярі не встигли задати навіть за майже 2 години телемосту.
Що приємно вразило японську сторону, яка після закінчення діалогу надіслала лист наступного змісту: «Шановний Гутевіч сенсей! У вас дивовижна молодь в місті. Всі співробітники меморіального комплексу глибоко вражені. Одна співробітниця навіть плакала від захоплення. Вони встановили рекорд за тривалістю часу на питання і відповіді, і навіть за якістю питань. Було видно хорошу підготовку на високому рівні. Можливо все-таки чорнобильський фактор вплинув на це, але вони молодці. Можете пишатися своєю молоддю».
Поліна КАЛИНОЦВІТ
Джерело: Іскоростень