Шістдесят сьома доба масштабного російського вторгнення. Вже навіть світові зрозуміло, що Кремль в Україні отримує відкоша і йому нічого не світить. Не зрозуміло лише самим росіянам. Більшість з них досі перебуває «в нєвєдєніі» того, що їм готує «сакральная власть». Але все по порядку.
На днях міністр оборони Великобританії заявив, що російська влада буде змушена об’явити загальну мобілізацію. Бо інакше не впорається з Україною. Власне, вона й з мобілізацією не впорається, але то вже питання більш віддаленого майбутнього, та й російському обивателю того знати поки не можна. Він і так не рвється записуватись до лав «славетної Другої Армії Світу». Але ж без масового поповнення, цій армії може настати швах у самому короткостроковому майбутньому. Збройні сили України поступово і невпинно перемелюють російську техніку разом з екіпажами, немов кар’єрні дробилки каміння на мілкий відсів. На сьогодні втрати живої сили у росіян перевалили за двадцять три тисячі. Посилки №200 пішли по всій Росії, це вже не приховати і не перебити переможними реляціями. Простолюд помалу починає тверезіти від ура-патріотичного угару, і не сьогодні - завтра почне задаватись одвічним російським питанням «А хто винуваитий, і що робити?»
На Росії в правлячих колах це розуміють вже всі. І діють, відносно свого статусу. Наприклад, генерал Герасимов, начальник штабу Спєцопєраціі, особисто примчав у військове з’єднання, мало не на поле бою, щоб особистим прикладом та пламєнним словом зажєчь підупале воїнство на свєршєніє нових ратних подвігов.
Правда, приклад цього разу вийшов невдалим. ЗСУ нанесло удар по штабах, і в результаті цього з група старших офіцерів відлетіла з недозавойованого «русского міра» одразу в «русскій рай». Кажуть, сам Герасимов поранений.
Такі речі, на фоні Н-ї періодичності Чорнобаївки, «ушедшего» за відомою адресою крейсера «Москва» та безлічі інших моментів нагонять на російського обивателя грусть і пєчаль.
Мабуть такі почуття переживає десь в своєму далекому і нікому невідомому бункері і призвідник цих подій. Ба, більше, маючи, все ж таки, куди більші можливості до отримання інформації, він, окрім того, мусить ще й аналізувати інші чинники, що проходять повз увагу звичайного росіянина.
А чинники ті є не менш грізними, аніж відомості про втрати живої сили («нє бєда - баби єщо нарожают») та техніки, якої ще по складах величезна кількість. Гірше справи йдуть з тим, що Захід, проти якого Путін, за своїми переконаннями і розв’язав цю війну, зовсім не збирається здаватись, чи навіть задкувати.
США прийняли закон про ленд-ліз. Великобританія та Канада самі вже давно поставляють зброю та спорядження України без НАТО. Так само Польща, Чехія, Словаччина та інші країни Європи. І тут вже не лякають їх ані підняття ціни на газ, вимоги розраховуватись рубльом, ані ноти «протєста» проти поставок та допомоги Україні. З цієї обойми трохи випадає Німеччина, офіційна влада якої досі пручається під тиском світової та і власної громадськості. Але то минуще, і справа недалекого часу, коли дотиснуть і Німеччина приєднається на повну до Антиросійської каоліції.
Печалі кремлівському фюреру додав і програш на недавніх виборах у Франції проросійськи налаштованої Ле Пен. А ще Болгарія, в якій завжди був чималий прошарок таких симпатиків, теж відвернулась від Москви, не зваживши навіть на погрози відімкнення від газу. Лишаються лише Сербія та Угорщина. Зрештою, це вже ніяк погоди не робить.
З кожним днем відтепер військова, гуманітарна та економічна допомога Україні від фактично, антиросійської каоліції, що склалася, зростатиме до таких розмірів, проти яких Росія, попри досі велику перевагу людського ресурсу та військового, врешті, не зможе протиставити нічого. Війна на виснаження, на яку Кремль сподівався ще місяць тому, виснажить Росію раніше і гарантованіше. І в Москві це тепер добре розуміють. Навіть скабєєви - солов’йови, населення – всі у передчутті наближення привиду великого полярного звірятка.
Який з цього глухого кута, куди загнав сам себе, Кремль шукатиме вихід?
Досі, разом з військовими формами, він намагався застосовувати економічні та політичні. Але і у комплексі це не спрацювало. Навіть така перевірена метода фізичного шантажу, до якої нещодавно вдались росіяни, коли нанесли ракетний удар по Києву, де неподалік місця вибуху перебував генеральний секретар ООН. Цей жест недоброї волі став ще більш зрозумілим та огидним для Світу. Великі країни, що не приєднались до санкцій проти Росії – Китай, Індія, Бразилія, частина Арабського світу зачаїли тривожну мовчанку, в очікуванні, куди Москву вивезе крива.
Навіть «бацька лукашенка» затіяв сепаратні переговори з Заходом за спиною Кремля і відмежовується, відмовившись їхати на святкування «бєссмєртного полка» 9 травня.
Це все дуже погані ознаки. Це вже просто набат, який стугонить у вухах невпинним важким гулом страшного передчуття.
«Акела» промахнувся, і відтепер час катастрофічно грає проти нього. Бо навіть у самій Росії, де ще не так давно підтримка «спецоперації» сягала за 80%, середовище зовсім інше, аніж в тій зграї шляхетних вовків, що виховала кіплінгівського Мауглі. Ця зграя виховувала століттями переважно вбивць, грабіжників і гвалтівників. Тут не дадуть просто так піти на пенсіон, тут роздеруть на шматки, ласо облизуючи скривавлені пащеки.
Щоб радикально перетягти баланс на свою користь, Путіну конче потрібен хід з козирних тузів. Щоб ніхто і ніщо не змогли перебити, перешкодити виграти цю партію.
Козирні тузи у Кремля ще є. Звичайно – ядерна зброя, якої боїться увесь світ. Але, щоб це залякування спрацювало, потрібна філігранна «многоходовочка», яким навчали колись в КДБ, а тепер у Росії.
Отже. Операція має складатись з кількох компонентів, які будуть задіяні кожен у свою потрібну мить.
Перше. Масовий терор у Європі. Свого часу один з російських стратегів видав доктрину, як технічно відсталий світ може перемогти технічно досконалий західний. Для цього потрібно задіяти всі види терору – від інформаційного, до фізичного. Слухи, плітки, повідомлення в соцмережах розганятимуть паніку та жах, які одночасно сіятимуть терористичні групи у реальності. При цьому на масу одноразових непідготовлених терористів, буде певний відсоток високопрофесійних кадрів. Поки спецслужби високорозвиненої країни збиватимуться з ніг, пачками виловлюючи звичайних зомбованих нападників з сокирами, викраденими автівками, декілька груп спецназу просочуватимуться через перевантажену систему безпеки і захоплюватимуть ключові об’єкти, щоб потім шантажувати уряд та населення. Згадайте нещодавну хвилю терактів у Європі – від розстрілів у клубах, наїздах у натовп, отруєннях, вибухах до отруєнь професійними спецназівцями. То була проба пера. І судячи з того, як в Угорщині, Німеччині, Сербії, Франції відкрито виступають деякі групи за Росію, можна не сумніватись, що там існує вже розгалужена мережа агентури всіх мастей. Від завдань ставити мітки, до підривати мости та електростанції.
Друге. В момент піку тероризму, може бути завдано ударів по Польщі, як основної бази накопичення та переправки зброї, ресурсів та іншої допомоги Україні. Польща – це й без того одвічний противник Росії, до нападу на неї відкрито закликають пропагандисти Кремля. Перерізання каналу постачання – це просто архіважлива (словами Лєніна) задача російської війни.
Чи буде НАТО вступатись за Польщу? В умовах терористичного хаосу у Європі, з врахуванням бюрократичної тяганини – просто не встигне.
Третє. Є неймовірно важковаговий суперник, проти якого просто неможливо тягатись у відкритій війні. Якщо він вступить у неї, на повну потужність. Тому задача - нейтралізувати, знерухомити його, не втягуючись у пряме бойове зіткнення. Читач скаже – неможливо. За звичайними правилами – так. Але ж Кремль завжди грає НЕ ЗА ПРАВИЛАМИ, що неодноразово доводив.
Чого боїться світ у Росії? Ядерної зброї. Проти цього була налаштована гонка озброєнь, яка виснажувала економіки всіх країн, що приймали участь. СРСР зійшов з дистанціїї раніше, аніж встиг довідатись, чим вона закінчиться. Росія перехопила естафету. Тепер є шанс дізнатись, чи насправді був чистий блеф від США про космічну «парасолю», що збиватиме стартуючі міжконтинентальні ракети. За тридцять років наука ступила далеко вперед, тому і ракети, і важкі бомбардувальники, і крейсери – все добре видно через супутникове стеження, є час на прийняття контрзаходів.
Все, окрім одного фактору. Росія досі має на озброєнні підводні човни, що можуть по кілька місяців не підніматись на поверхню, і робити пуск ракет з ядерним зарядом з-під товщі води. При цьому човен може непомітно підходити на глибині до узбережжя так близько, як дозволять глибини, на яких його ще не помітно. Це є той головний козирний туз, яким Росія лякає США. Це саме про це мав на увазі Путін, коли публічно заявив про «Поставити на бойове чергування сили ядерного стримування». Це з того часу човни вийшли в море, завантажені крилатими ракетами з ядерними боєголовками, і тепер , вже другий місяць десь чекають в кромішній темряви глибин океану лише однієї команди « Пуск».
Коли хтось думає, що там, серед офіцерів ланцюжка виконавців обов’язково знайдуться ті, хто не виконає команди, то не варто сподіватись. «Великий комбінатор» мав такий варіант передбачити і застрахуватись. Та й Буча з Маріуполем мають відкрити очі на такі речі...
Але все ж таки, це все на крайній випадок – на той, коли «Рускому мєдвєдю захотять вирвать зуби і посадіть на цепь.. «( цитата Путіна). Є більш виграшний варіант демонстрації козирів без викидання їх на стіл. Варто зробити пуск одного (а краще двох) «Калібрів» десь під багатостраждальним Перл-Харбором. Там глибини фарватеру дозволяють, і просто не встигне ППО зреагувати, як за кілька хвилин десь на гольф-майданчик чи поле спорткомплексу військової бази впаде ракета. Пуста, навіть без тротилової начинки. І лежатиме там вистигаючи на прохолодному золотавому вранішньому піску, занурена до половину у нього.
І яка буря галасу зніметься в Америці та всьому світі після цього – страшно уявити.
Це, за думкою бункерного відлюдка, має бути «шах і мат». Саме тут, де дев’яносто років тому маленька Японія нанесла нищівну поразку могутній Америці. Принизливий символізм, який так люблять у Кремлі. Демонстрація того, що може зробити росія, караючи всіх тих, хто виступає проти неї, зневажає та заважає чинити все, що заманеться. Це має бути жестом «доброї волі» (бо якби заряджена, та стокілотонною боєголовкою…).
Після цього Америка та Захід повинні буде здати назад, відмінити важкі санкції, кинути підтримку України.. Може ще багато чого, напевно, вже й список складено, як у тої старухи до Золотої рибки з казки великодержавного шовініста Пушкіна.
Після цього можуть вдарити кількома тактичними ЯЗ по скупченню українських військ, чи штабів. Щоб зламати опір, як колись японський, у 1945-у.
Це буде страхітливо демонстративно для світу. Бо ніхто досі від 1945-го такого не робив. Це має пригнітити Світ та змусити визнати росію однією з самих могутніх, а головне – самих рішучих країн.
І тоді не доведеться навіть оголошувати загальну мобілізацію росіян – нехай собі бухають на радощах вже з 8 – го травня від звістки, як дізнаються, що росія остаточно «встала с колєн і нагнула всєх».
Це дуже важливо – саме 8-го, до дня «іхнєй побєди». І важливо не затягувати, бо мєсний народ, після «праздніка бєссмєртного полка» рано чи пізно протверезіє, побачить пусті полиці в магазинах, свіжі могили з ЕТОЙ ВАЙНИ, поранених на вулицях і нарешті почне ставити те саме дурне питання…
Але, якщо за старою російською традицією - «хотєлі как лучше, а получілось – как всєгда», щось знову піде не так, то все ж таки, в нових умовах, коли реально увесь Світ проти - загальну мобілізацію оголосити буде легше. І зрозуміліше. І правільніше. Бо страшніше за нову «Вєлікую Отєчєствєнную войну» буває лише «бєспощадний русскій бунт».
Левко АНТОНОВСЬКИЙ
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".
Слідкуйте за подіями в місті та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Всі росіяни відповідатимуть за злочини своєї армії".