На річці Уж у Коростені втопився 17-річний випускник місцевого ліцею №12 Максим Погожий. Хлопець разом з компанією відпочивав біля річки 28 червня. Купання завершилося трагедією. Місцеві жителі по-різному розповідають про страшну подію, по місту вже почали гуляти не дуже приємні чутки, пересуди і звинувачення, тому журналістка газети “Субота” намагалася вислухати всі версії того, що сталося. А крапку над “і” має розставити слідство.
Що говорять правоохоронці
Як повідомили КОРОСТЕНЬ today у Коростенському районному управлінні поліції, 28 червня близько 17:40 надійшла інформація про те, що в одній із водойм Коростеня втонув 17-річний містянин. На місці події працювала слідчо-оперативна група та співробітники КП «Рятувально-пошукова станція», які і витягли тіло хлопця. Труп без видимих ознак насильницької смерті було направлено на розтин для встановлення остаточної причини смерті. Слідчі райуправління проводять досудове розслідування за ч. 1 ст. 115 (Умисне вбивство) КК України.
“Максим підняв руки і швидко пішов під воду”
У той роковий день Максим проводив час зі своїми друзями – Віктором Опанасюком, Костею Семененко та дівчатами, з якими хлопці зустрічаються. Максим пішов під воду фактично на очах своїх друзів. Віктор та Костя досі не можуть оговтатися від пережитого шоку, але все ж таки погодилися поговорити з журналісткою.
– У п’ятницю ми гуляли у центрі міста, а потім Максим запропонував піти покупатись, – розповідає Віктор. – Ми прийшли на дикий пляж річки, що знаходиться навпроти приватної човникової станції. Відстань між берегами там приблизно 50-60 метрів. Ми з Костею попливли на протилежний берег – на пірс станції, де можна пострибати у воду. Коли ми дісталися середини річки, побачили, що Максим тільки заходить у воду. Ми допливли до станції і стрибнули з пірсу. Максим тоді вже прямував до нас. У цей момент підійшов власник човникової станції Віталій Хлань і почав кричати, що на приватній території потрібно платити 200 гривень, щоб відпочивати, а якщо ні, то треба пливти назад. Ми попросили у нього п’ять хвилин на те, щоб трохи відпочити. У цей момент я побачив, що Максим, який проплив вже більше половини річки, підняв руки і швидко пішов під воду. Ми перелякалися, трохи розгубилися, але швидко стрибнули у воду і почали пірнати та шукати його. Ми не кликали на допомогу, тому що на це не було часу, а ще тому, що з того берега почали кричати наші дівчата, що Максима немає. Але їх ніхто не чув. Біля пірсу відпочивала велика компанія, грала музика… Ми не змогли знайти Максима. У воді нічого не було видно, а на дні – багато мулу. Наші телефони залишились на пляжі, тому ми допливли до берега і одразу викликали поліцію та рятувальників…
Віктор і Костя – друзі Максима
Хлопці розгубилися – не почали голосно кликати людей на допомогу, адже у той спекотний день кругом було повно відпочиваючих. Крім того, на приватній станції є своя група рятувальників. Якщо б їх вчасно покликали, вони би могли оперативно відреагувати і, можливо, врятували би хлопця…
“Як можна було прогнати хлопців і змусити пливти на інший берег?”
– Хлопці були у шоковому стані, розгубилися, вони дійсно не кликали на допомогу, але одразу почали самі шукати Максима, – говорить Світлана Рябушенко – мати Віктора. – Як взагалі міг власник човникової станції прогнати хлопців з території і сказати їм: “Пливіть назад”? Адже це діти, у них могло просто не вистачити сил одразу допливти на другий берег. У такій ситуації він міг би викликати нас – батьків і оштрафувати, але не гнати дітей знову у річку! Вони могли втопитися всі троє! Можливо, Максим злякався лайки Хланя, розхвилювався, що не зможе одразу повернути назад, що не вистачить сил допливти…
Світлана Рябушенко: “Рятувальники на станції повинні були пильнувати за відпочиваючими, адже це їх робота!”
Світлана Рябушенко зауважила, що всі три хлопця взагалі не вживають спиртне. Коли сталася трагедія, батьки, які одразу приїхали на станцію, вирішили отримати офіційне підтвердження того, що хлопці – тверезі, щоб потім не було ніяких розмов, але представники поліції їм сказали, що у цьому немає необхідності – вони і так бачать, що хлопці тверезі, а Максиму буде проведена медекспертиза. Доречі, експертиза підтвердила, що хлопець був тверезий. А щодо рятівників, які знаходились на станції, то батьки впевнені, що вони повинні були пильнувати за відпочиваючими, адже це їх робота!
На виклик хлопців прибули поліція, швидка та місцева рятувальна служба на воді, працівники якої і витягли тіло хлопця. Керівник служби Михайло Міщук розповів, що у п’ятницю на станції відпочивало багато людей, але вони дізналися про трагедію тільки після приїзду поліції. Ніхто нічого не чув і не бачив.
– Я знайшов тіло хлопця у метрах шести від причалу, до мілини йому залишалось біля трьох метрів. У воді тіла не було видно, я знайшов його на дотик і одразу передав батькам…
“Ніхто не чув криків про допомогу”
Журналістка відвідала приватну човникову станцію, де сталася трагедія. Це огороджена доглянута територія, де є чимало відкритих та закритих альтанок для відпочинку. Тут є пірс, а поряд – маленький пісочний пляж, до якого ведуть сходи. На цьому пляжику зазвичай плещуться діти. На протилежній стороні річки – той самий дикий пляж, звідки припливли хлопці. Люди на обох берегах дуже добре бачать і чують один одного, якщо кругом не дуже гучно. Для здорової людини, яка добре плаває, подолати 50-60 метрів не складно. Але для тих, хто плаває погано, така відстань може бути недосяжною… Кажуть, що глибина у цьому місці – 2-3 метри.
Місце, де сталася трагедія
– Сталося велике нещастя, та ще біля моєї човникової станції, що мене дуже засмучує, – говорить Віталій Хлань. – У той спекотний день на станції було багато людей. У альтанці біля пірсу відпочивала компанія, десь два десятка чоловік. Поряд з пірсом купалися діти. Я приїхав сюди біля п’ятої години вечора. До мене підійшов один із відпочивальників і сказав, що тут у нас дуже великий галас, і чи не можна зробити так, щоб було спокійніше. Я побачив, що з того берега припливли хлопці і стрибають з пірсу. Підійшов і сказав їм, що вони на станції нічого не замовляли, і тому було б добре, якщо б вони поплили назад на той берег. Я не кричав, нікого не виганяв, а тільки зробив зауваження і одразу пішов геть. Бачив, що вони ще стрибають, але вже нічого більше не казав. Я досі не можу збагнути, як втопився хлопець, адже ніхто нічого не чув і не бачив. Через хвилин 20 приїхала поліція і запитує мене: “Хто у вас втопився?” А я нічого не розумію. Пішов до людей і питаю: “Чи правда, що тут хтось втопився?” Ніхто з відпочиваючих нічого не знав. Не розумію, чому хлопці не підняли галас? Якби ми це почули, то наші рятувальники одразу би прийшли на допомогу. І чому ніхто з відпочиваючих нічого не побачив? На самому пірсі сиділо двоє жінок, поряд на дитячому пляжі відпочивали подружжя і дитина. У воді плескалися діти. Всі добре бачили інший берег і все, що робиться на воді, але ніхто нічого підозрілого не помітив… Мене звинувачують у тому, що у мене гучно грала музика, а я хочу підкреслити, що з початку війни ми музику взагалі не вмикаємо…
Віталій Хлань: “Я на хлопців не кричав, нікого не виганяв, а тільки зробив зауваження…”
“До Максима тягнулися і хлопці і дівчата”
Всі обставини трагічної події мають розслідувати правоохоронці. Те, що сталося, – велике горе не тільки для рідних хлопця, а для всіх, хто знав і любив Максима. Журналістка поговорила з класною керівницею Максима – Ларисою Бовсунівською.
– Максим був спокійний, добрий і життєрадісний хлопчик, дуже порядний, толерантний, не конфліктний. Завжди посміхався. Він був наче промінчик, від якого іде позитивна енергія. Вчився посередньо, у міру можливостей, йому краще давалися гуманітарні науки. Якщо була потрібна якась допомога, Максим завжди відгукувався. На нього можна було покластися у будь яку хвилину. До нього тягнулися і хлопці і дівчата. Всі його поважали. Що стосується батьків, то вони завжди цікавилися навчанням Максима, приходили до школи, говорили з вчителями. Трагедія забрала у нас чудового друга, якого нам завжди буде не вистачати…
Лариса Бовсунівська: “Максим був наче промінчик, від якого іде позитивна енергія”
Костя і Віктор вчилися в одному класі з Максимом і хлопці завжди були разом. Навіть дівчата, з якими вони зустрічалися, між собою теж подружки. Це була дружня і щаслива компанія, яка мала плани на майбутнє. Хлопці планували вступати у Поліський національний університет, щоб і далі залишатися разом, але доля розпорядилася інакше…
“Максим був золотою дитиною”
Сім’я Максима живе у багатоповерховому будинку у Коростені, де біля восьми років орендує квартиру на сьомому поверсі. Сусіди дуже добре відгукуються і про батьків хлопця і про самого Максима.
– Дуже хороша сім’я, – говорить сусідка Валя. – Максим був золотою дитиною. Ніяких неприємних ситуацій з ним не траплялось. Хлопець був спокійний, скромний, вихований. Іноді ми бачили, як він сидів на лавочці із дівчинкою, з якою, мабуть, зустрічався. Дуже боляче, що нещасний випадок обірвав його життя…
Максим Погожий
Буквально на днях у річці Уж потонув ще однин молодий чоловік… За даними ГУ ДСНС у Житомирській області, з початку року на воді загинуло 20 людей, серед них – двоє дітей. Ще три людини вдалося врятувати. Рятувальники нагадують, що вода не терпить пустощів і зневаги. І головне: якщо ви бачите, що з людиною на воді щось негаразд – не мовчіть, піднімайте галас і кличте на допомогу!