Блог «Хащі» здійснив експедицію Житомирським Поліссям, регіоном, де під ногами місцевих жителів буквально лежать мільярди доларів. Це не перебільшення — на Житомирщині знаходиться друге за величиною у світі родовище титану.

Володимир Кохан разом із командою і французьким гостем волонтером Олів'є вирушили у подорож незвичними локаціями, пише медіа О, Море.Сity.

Вони досліджували кар'єри, покинуті села і спілкувалися з місцевими жителями про життя на землі, багатій на рідкоземельні метали.

Титанова Житомирщина: багатства під ногами

«Це унікально, це друге за величиною в світі родовище титану», — розповідає ведучий блогу Володимир Кохан, стоячи біля марсіанських пейзажів кар'єрів Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.

За оцінками експертів, 20% світового запасу титану знаходиться в Україні. Окрім титану, на Житомирщині знаходяться й інші цінні метали — берилій, лантаній, європій, скандій.

Під землею тут криються «трильйони, мільярди чи мільйони доларів».

Особливо актуальним це питання стало після новин про можливу угоду щодо рідкоземельних металів між Україною та США. Команда блогу вирішила не брати інтерв'ю у офіційних осіб, а поспілкуватися з людьми, які живуть на цих багатствах.

«Ми могли поїхати до директора заводу, взяти інтерв'ю там, у депутатів, у якогось Міненергетики, але це нам не цікаво. Ми знімаємо такий формат фільму «Голос простих людей», тому що ви по факту тут живете, це ваша земля, тут жили ваші предки, у вас воно під ногами», — пояснює мету експедиції Володимир.

Контрасти Полісся: покинуті села на золотій землі

Дивовижний контраст — на землі, багатій на ресурси, вартістю в мільярди доларів, вимирають села. Команда «Хащів» пройшлася кількома селами — Ємилівка, Струмок та Ушиця.

У селі Ємилівка один з місцевих жителів розповів, що із колишніх 120 дворів залишилося близько 50 людей.

У Струмку ситуація ще гірша — всього 5 постійних жителів.

«Село знаходиться тут неподалік від Іршанська. Ідеальна дорога. Ба навіть є тротуари. І по боках два величезних підприємства. Іршанський комбінат, який переробляє на титан цю руду. Іще купа комбінатів, і приватних, і державних. І що, сказати, що тут є життя? Та ні, тут немає життя», — констатує ведучий.

Місцеві жителі розповіли, що за користування земельним паєм отримують 5000 гривень на рік (близько $119), незалежно від того, чи вирощують там соняшник, чи добувають титан.

Українська гостинність і душа Полісся

Найбільше команду «Хащів» вразила щирість і гостинність поліщуків. Навіть у найбідніших селах люди були готові поділитися всім, що мають.

У селі Струмок, де всього 5 постійних мешканців, зустріли з неймовірною відкритістю.

«Реально, найбідніше село, яке нам трапилось, і вони нам все віддали», — дивується Володимир

Команда відвідала «машину часу» — покинуті хати, де життя ніби зупинилося 20-30 років тому. У селах можна побачити дерев'яні хати, збудовані майже без використання металу — типові поліські оселі, яким по 100 і більше років.

Олів'є, гість із Франції, був вражений природою і автентичністю українського села. Француз навіть спробував місцевий самогон, який йому припав до смаку.

Історичні пласти Житомирщини

Команда «Хащів» розповіла і про історичні цікавинки регіону. Ще з часів Київської Русі тут добували залізну руду — про це свідчать численні сліди давніх розробок.

Річка Ірша, ймовірно, отримала свою назву від слова «іржа»

У селі Струмок раніше було кілька смолокурень, де «гнали смолу», а поруч був водяний млин. На Поліссі збереглися села з назвою Рудня — від слова «руда», там видобували метал.

У фільмі також згадали історію УПА, яка була активною в поліських лісах, і розповіли маловідомий факт, що першою УПА була «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця, створена на Рівненщині в 1941 році.

Погляд у майбутнє

Чи допоможе розвиток видобутку рідкоземельних металів відродити українське село? Команда «Хащів» скептично ставиться до цієї ідеї.

«Я не вірю, що ці села відновляться»

«Тут хтось буде працювати, можна буде жити в Коростені, в Іршанську, сюди приїжджати. Головне, щоб це для держави щось приносило, щоб ми стали суб'єктом і рівним гравцем», — підсумовує Володимир Кохан.

Найголовніше — залишатися єдиними і пам'ятати слова одного із засновників УПА Тараса Бульби-Боровця: «Я представляю інтереси всієї України. Я борюся за Україну».