Про те, що коростенському фарфоровому заводу потрібно власний будинок культури заговорили ще у п'ятдесятих. У 1956 році було вирішено збудувати клуб із залом на 350 місць. Підрядником був обраний "Будторфмаш". Того ж року розпочато роботи з підготовки до будівництва. Передбачалося спільне використання будинку культури фарфоровим заводом ім. Дзержинського та "Торфмашем" (Зараз - "Хіммаш"). Проекти довго переглядали, вносили зміни. Одним із найважливіших питань була місткість зали.
У квітні 1956 року "Будторфмаш" закінчив будівництво їдальні і в травні закипіла робота на будмайданчику ДК та головного корпусу фарфорового заводу.
У травні добудували лазню. Для будинку культури було виконано понад 700 м3 бутової кладки. Баню, садок та їдальню намітили здати в експлуатацію до дня будівельника – середини серпня.
У липні вже був готовий фундамент і будівельники розпочали роботи зі спорудження стін триповерхової будівлі клубу. На будівництво об'єкта держава виділила 2,7 млн рублів. Передбачено оформлення фасаду клубу колонами з художньою ліпниною.
Усередині розмістяться вестибюль, роздягальня, кімната відпочинку, читальна зала, бібліотека, 4 кімнати для роботи гуртків, кімнати для настільних та дитячих ігор. На другому поверсі буде споруджено зал для глядачів на 400 місць, спортивний зал на 120 квадратних метрів та підсобні приміщення. Внизу розміститься літня естрада. Для відвідувачів передбачено кафе.
У результаті будівельна організація, яка обіцяла здати дитячий садок у серпні 1956, завершила будівництво лише у січні 1957 року. Споруда ж будинку культури відклалася на невизначений термін. "Будторфмаш" переключився на інші об'єкти фарфорового заводу - головний корпус, котельну та трансформаторну.
Година ДК настала через 5 років – у 1963 році. До кінця року було закінчено останні оздоблювальні роботи та у 1964 р. будинок культури фарфорового заводу ім. Дзержинського розпочав свою роботу.
Гарна будівля розташувалася на вул. Б. Хмельницького. З літнього майданчика відкривався вид на затишний парк, закладений працівниками фарфорового заводу в середині п'ятдесятих. У парку вже на той час були проблеми у вигляді сміття, заваленого будівельним мотлохом каналізаційних колодязів, але ніхто не підозрював, що колись стане ще гірше.
Доля споруди склалася сумно. Порцеляновий завод насилу пережив дев'яності. Люди масово скорочувалися. У новому тисячолітті з'явилася надія на відродження підприємства, але... За офіційною інформацією якісна коростенська порцеляна не витримала конкуренції з дешевим китайським посудом. Одна з гордостей промисловості міста залишилася лише в історії.
В історії залишиться і будинок культури фарфоровиків.
Будучи законсервованим об'єктом, що охороняється, в 2005 році ДК згорів. Відновленню будівля не підлягає.
Автор вирішив оглянути колишній культурний центр промислового району міста та поділитися фотографіями з видами того, що від нього залишилося. Перша фотографія зроблена за аналогією з великим фото. У газетних нотатках того часу зазначалося, що паркан, що оточував ДК, абсолютно не гармонує з архітектурою будівлі. Думаю, зараз паркан та ДК доповнюють один одного.
А ось так виглядає фасад. Фотографія була зроблена у квітні, з того часу нічого не змінилося.
Таким можна побачити колись затишний парк, який тепер перетворився на дикі зарості зі сміттям і шприцами на землі.
Літній естрада. Вхід можливий лише з цього боку.
Вестибюль з віконцем вбиральні. На задньому плані вхід до холу.
Стелі оформлені художньою ліпниною.
Ліве крило. У цьому місці дах обвалився із міжповерховими перекриттями. Тут розташовувався буфет. Поверхом вище (де вент. ґрати) була курилка.
У будівлі є і підвал. На жаль, він затоплений.
Кулуари та фойє на другому поверсі.
Залишки залу для глядачів.
Зал для глядачів - вид зі сцени.
Вид з балкона на майданчик перед будинком культури та на вулицю Північну. Раніше тут були клумби, стояв пам'ятник Дзержинському.
Вхід до спортивної зали. З ліпниною та мозаїкою на народний мотив.
Одне із вікон спортзалу виходить на літній майданчик. Можна бачити як поступово відвалюється ліпнина. А ось балюстраду хтось прихопив.
На сходових прольотах, на шляху на 3 поверх, - величезні вікна. Гарного вигляду тут не було, бо за склом садок, а ось зі світлом, гадаю, проблем не було.
У лівому крилі розташовувалися гуртки. У правому крилі – кіноапаратна. На жаль, туди забратися не вдалося.
Зустріти силові кабелі у стіні ніяк не очікував.
З даху можна побачити зал для глядачів. Кіноапаратна та радіовузол розташовувалися саме там.
Усередині фронтону є приміщення. Цікавим є його призначення.
З даху відкривається вид на фрунзенський мікрорайон.
Можна також розглянути залізничний вокзал над дахами приватного сектора.
Обійшовши більшість приміщень колишнього будинку культури, не міг не зупинитись на якихось артефактах. Знахідок мало. Об'єкт давно не охороняється та є місцем відпочинку певних товариств, субкультур. Ні на що не розраховував, тому здивувався, коли такі знахідки траплялися. Порцеляна, агітація, документи, зошити, альбоми, фотографії. На жаль тільки фарфор не боїться впливу зовнішнього середовища.
Підсумок. Будинок культури фарфорового заводу помер, проіснувавши трохи більше 40 років. Відновлення будівлі можливе лише теоретично. Не треба бути спеціалістом, щоб зрозуміти економічну недоцільність цієї справи. Шкода! Проект хоч і типовий, але яскравий!
Автор матеріалу: Drevlian
Слідкуйте за подіями в місті та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кавказька полонянка, або Коростенський слід у фільмі".