Ворожий «Шахед» обірвав життя батька трьох синів: на Чернігівщині загинув Захисник з Овруцької громади Сергій Садовий

Сумна звістка огорнула Овруцьку громаду — на війні загинув мужній Захисник України Садовий Сергій Васильович.

Про це 19 жовтня повідомили в Овруцькій міській раді.

“Його життя обірвалося 17 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Семенівка Чернігівської області. Під час виконання бойового завдання внаслідок влучання ворожого баражуючого боєприпасу типу «Шахед». Сергій Васильович віддав своє життя, виконуючи військовий обов’язок, захищаючи Україну та її людей”, – наголошується в інформації.

Сергій Васильович народився 4 січня 1971 року в селі Сирківщина. Тут проминули його дитячі роки, тут починався його життєвий шлях. Навчався у Хлуплянській загальноосвітній школі, згодом здобув фах водія-тракториста в Овруцькому професійно-технічному училищі. Після строкової військової служби повернувся до мирної праці.

Він був людиною дороги. Працював водієм у Хлуплянському колгоспі «Шлях Ілліча», згодом — в АТП-1147, а найбільшу частину свого трудового життя присвятив роботі на Овруцькому хлібозаводі. За кермом проминали роки, але незмінними залишалися його працьовитість і відповідальність.

Згодом Сергій Васильович створив сім’ю, переїхав до Овруча. Та доля рано залишила його вдівцем. На його плечі лягла велика батьківська відповідальність — самому виховувати трьох синів. Він долав життєві труднощі, працював, дбав про дітей, віддавав їм свою любов і сили. Бо для батька немає важливішої справи, ніж поставити синів на ноги, навчити їх бути людьми й завжди залишатися для них надійною опорою. А потім у його житті з’явилося ще одне велике щастя — онуки. Маленькі, рідні, найдорожчі серцю. Саме їх Сергій Васильович любив найбільше, ними тішився, заради них радів простим речам. У дідусевому серці для них було стільки тепла, ніжності й турботи…

15 липня 2026 року Сергій Васильович став до лав Збройних Сил України. У непростий для країни час він узяв на себе відповідальність захисника, проходив службу на посаді водія.

“Сергій Васильович був добрим, розумним, чуйним. Завжди готовим підтримати, допомогти, не пройти повз чужу біду. Умів бути поруч тоді, коли це було потрібно. Любив життя, вірив у перемогу. Але війна безжально обірвала його земний шлях. Вона забрала в матері сина, у дітей — батька, в онуків — дідуся, у сестер — брата, у племінниць — рідну людину.

У скорботі залишилися мама Катерина Миронівна, сини Артем, Дмитро та Олексій, сестри Світлана й Наталія, племінниці, онуки та всі, для кого Сергій Васильович був рідним і дорогим.

Немає слів, здатних утішити материнське серце, яке оплакує сина. Немає слів, що можуть заповнити порожнечу в душах дітей, які втратили батька. І неможливо пояснити маленьким онукам, чому їхній дідусь більше не переступить поріг рідного дому, чому його не можна буде обійняти, почути його голос, узяти за руку…

Залишаться світлі спогади. Його усмішка, слова, вчинки, турбота. Залишиться любов, яку він віддавав своїй родині, і пам’ять, яку не здатна знищити навіть смерть. Бо людина продовжує жити в тих, кому подарувала своє серце, у добрих справах, у дітях та онуках, у кожному теплому спогаді про неї.

Сергію Васильовичу, дякуємо Вам за мужність, за вірність Україні, за Вашу жертовність і відданість обов’язку. За те, що у вирішальний для держави час Ви стали на її захист. За життя, яке мало тривати, за мрії, які мали здійснитися, за майбутнє, до якого Ви, як і всі ми, прагнули.

Нехай Господь прийме Вашу душу у Свої оселі, дарує Вам вічний спокій, а Вашій родині пошле сили пережити цю непоправну втрату.

Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України!”, – наголосили в Овруцькій міській раді.