До школи офлайн чи онлайн? За кілька тижнів до початку навчального року для багатьох батьків, чиї діти в Україні, це й досі питання важкого вибору.
У Києві, за попередніми результатами опитування, майже 70% батьків — за очне навчання. Водночас Міносвіти і науки рекомендує в регіонах, де немає активних бойових дій, запровадити змішану форму навчання — тиждень у школі, тиждень онлайн.
Причина проста — усі учні одночасно не поміщаються в укритті. Якщо ж у школі чи поруч немає сховища, навчання буде винятково дистанційним.
Щоб оцінити настрої батьків та готовність шкіл до нових реалій, hromadske відвідало місто Овруч на Житомирщині, за 30 кілометрів від білоруського кордону.
«Треба віддавати, бо батьки мучаться»
«Яка різниця, де загинути?! Якщо будуть бомбити, то всюди. А поки тут немає бойових дій, нехай ходять, а то безграмотні зовсім будуть», — відрізає мама майбутнього п'ятикласника, яку зупиняю біля магазину в центрі міста.
Каже, що без роздумів віддасть сина до школи, якщо та відкриється. Мовляв, самій важко вдома допомагати робити уроки, бо погано знає українську мову. Сам хлопець, який стоїть поруч, каже, що скучив за однокласниками, а сирени й підвали його не лякають.
«Треба віддавати, бо батьки мучаться», — реагує на запитання вуличний продавець власної городини.
Поруч жінка пенсійного віку додає: «Мучаться батьки. Діти розпущені, розгуляні. У мене двоє внуків — дочка хоче віддавати. Бо що вони гуляють?»
Через близькість до кордону Овруцька громада — у зоні підвищеної небезпеки, але навіть тут 1 вересня, ймовірно, почнеться навчання. У двох селах громади вже риють котловани біля тих шкіл, які не мають укриттів.
(На фото котлован під майбутнє укриття біля школи в селі Шоломки Овруцької територіальної громади.)
За словами голови Овруцької ОТГ, школи до відкриття готові на 80%. Але він особисто не схвалює відновлення навчання. «Загроза існує, і ми перші після кордону. Тому небезпечно, щоб сьогодні діти відвідували заняття офлайн — як шкільні, так і позашкільні», — каже Іван Коруд, голова Овруцької територіальної громади.
На запитання про те, чи в разі загрози обстрілів удома не так само небезпечно, додає: «Безпеку своїх дітей батько і мати забезпечують більш відповідально. А коли у школі перебуватимуть 800 дітей… Я особисто хвилююсь».
«Дітей зібрати до купи, і потім, не дай Боже, всі загинуть?»
Овруцька громада зазнала бомбардувань уже в перші дні війни. На 90 населених пунктів припало 70 авіаударів. росіяни переважно скидали бомби з літаків, які сюди прилітали з білоруського аеродрому. Наймасштабніше бомбардування було 6 березня. Тоді бомба прицільно влучила в центр зайнятості. Знищила повністю і його, і всі будівлі поруч.
Тоді в одному з приватних двоповерхових будинків у підвалі ховалася сім'я: чоловік дружина та їхня мама. Рятувальники навіть не змогли дістати тіла — через пряме влучання вони всі згоріли. Тож тепер на місці символічної могили серед пустиря стоїть хрест.
У радянські часи тут була військова частина. Від неї навіть залишилися закинуті казарми та їдальня. Вочевидь, росіяни цілилися сюди, звіряючись зі старими радянськими картами.
«Подивіться, скільки жертв, скільки всього! Я зараз буду плакати, бо маю внуків», — реагує жінка з ножем у руках — ішла на город, та поруч із руїнами я її зупинила.
Розпитую, чи готова вона, живучи так близько до білоруського кордону, віддавати внуків у школу офлайн.
«Я надивилась, як під завалами заживо люди гинули. Дистанційне навчання — це не наука, але всіх дітей зібрати до купи, і потім, не дай Боже, всі вони загинуть… це теж не варіант. Тому рік ще треба почекати, я так думаю».
Водночас жінка додала, що вирішувати, звісно, буде не вона, а її діти. Дочка з онучками наразі в Італії, і невідомо, чи повернуться найближчим часом, а син із дітьми залишився в Овручі.
(На фото приватний будинок, у який влучила ракета.)
«Мама голову відрубає, якщо буде багато двійок»
Через дорогу від хреста, де був розбитий будинок, — п’ятиповерхівка. Де-не-де видніються вибиті рами, але на балконах уже скрізь поміняли скло. На подвір'ї сидить гурт жінок, поруч на самокаті ганяє семирічна Марія. Цього року вона йде в перший клас.
«Я не хочу в школу!» — вигукує дівчинка на моє запитання до її бабусі, чи на часі вести дітей до школи.
Валентина, яка має ще одну внучку, вже випускницю, каже, що відпускати дітей у школу страшно: «Як ви собі уявляєте, за 10 хвилин мають спустити в підвал 800 дітей у школі? Ну це нереально. Тож з огляду на небезпеку, звісно, має бути дистанційне навчання».
Але Марія додає, що не хоче і дистанційного навчання: «Читати, писати не хочу. Боюсь, що мама голову відрубає, якщо буде багато двійок».
Сирени та необхідність ховатися в укриття дівчинку не лякають. Із захопленням проводить нам екскурсію в темному підвалі їхньої панельної багатоповерхівки — у перший місяць війни вони тут ховалися, хоча підвал і не призначений для укриття.
Для Марії це вже майже зона комфорту, дівчинка знає кожен неосвітлений закуток. Бадьоро згадує, як жила тут із батьками 11 днів, показує, де спала — на місці досі її подушка у формі сонця.
(На фото: підвал, у якому ховалась семирічна Марія.)
Уламки бомби долетіли до школи
«Перші класи — це пріоритет. Вони мають навчатися офлайн. Для них нереально одразу організувати дистанційне навчання. Вони не мають поняття, що це таке, вони ще вчителя не бачили, неорганізовані», — каже нам директор Овруцького ліцею №1 Анатолій Невмержицький.
На його думку, хоча б кілька місяців школу мають відвідувати і п'ятикласники. Адже у них починається викладання нових предметів різними вчителями. Тобто дітям треба адаптуватися.
У березні в цей ліцей долетіли уламки ракет, які падали аж за кілометр звідси на центр зайнятості. Найбільший уламок — до 10 кілограмів — пробив дах спортзалу і залишив дірку в підлозі. Тому тут продумують докладний план евакуації.
Дітей початкової школи переведуть у корпус середньої, під яким є укриття. І загалом усіх учнів планують навчати винятково на першому поверсі — звідти швидше спускатися до підвалу.
Навчання планують змішане. «Бо укриття не передбачене на таку велику кількість дітей: у нас 870 учнів, 55 педпрацівників і персонал обслуговування. Стільки людей одночасно евакуювати складно. По-перше, треба час, щоб така кількість дітей зайшла в укриття, а по-друге, там має бути можливість продовжити навчання в укритті», — пояснює директор.
Щоб продовжити уроки в підвалі, у кожній кімнаті поставлять парти. Раніше в одній із найбільших кімнат укриття був тир, у якому проводили уроки захисту вітчизни. Але профільного вчителя мобілізували в армію.
Коли ми спустилися в укриття, там саме монтували каналізацію для туалетів — їх тут раніше не було. До 1 вересня сюди принесуть іще бочку з технічною водою на той випадок, якщо будуть проблеми з водопостачанням. Ще хочуть встановити холодильник із запасом продуктів. А взимку, переконує директор, буде тепло, бо труби опалення якраз прокладені через майбутні підвальні «класи».
(На фото Овруцький центр зайнятості, у який влучила ракета.)
А якщо сирена залунає дорогою до школи?
Робітник, який облаштовує туалет в укритті, каже, що його син — учень цієї школи. Офлайн-навчання його лякає.
«Хто нестиме відповідальність за дітей, якщо раптом будуть обстріли і хтось постраждає?» — риторично запитує чоловік. А потім додає: «Але поки не гуде, то нехай вчаться». Має на увазі гул ворожих винищувачів — мовляв, давно їх не було чути.
20% учнів ліцею, за даними директора, перебувають за кордоном. Але багато хто планує повертатися перед початком навчального року. Опитування батьків учнів старших класів щодо офлайн- чи онлайн-навчання будуть проводити у другій половині серпня. 90% батьків першачків у травні висловилися за очну форму.
Найважче наразі спланували логістику, якщо сирена пролунає умовно за годину до уроків. Тоді батькам можуть оперативно повідомити в чатах, що сьогодні всі вчаться онлайн. Також поки незрозуміло, як бути, якщо тривога застане учнів у дорозі. За правилами, шкільний автобус має зупинитися, а діти повинні шукати укриття.
«Вам узагалі в голові вкладається, що тепер діти у підвалах будуть вчитися?» — питаю директора в одній із незатишних кімнат укриття з тьмяним кольором стін і не дуже яскравим світлом.
«Не вкладається. Звісно, було б краще, щоб цей підвал використовувався як складське приміщення, а не навчальний клас. Це складно морально та психологічно — для батьків, дітей і вчителів. Бо всі прекрасно розуміють, що це укриття, а не бомбосховище, над яким щонайменше десять метрів землі, тож бомба його не проб’є. А тут можна сховатися хіба що від ударної хвилі (а не прямого влучання — ред.)», — відповідає він.
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".
Слідкуйте за подіями в місті, районі та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш:
Telegram-канал: https://t.me/korostentoday
Вайбер-канал: https://bit.ly/3d1PzuU
Більше новин - дивіться нижче!