Під час ворожої атаки у Києві загинув Владислав Ковальчук з Коростенського району
18 січня, вранці, жителі Шевченківського, Голосіївського та Деснянського районів столиці України вкотре здригалися від звуків дронів та обстрілів російських балістичних ракет, що припали цього разу в мікрорайоні станції метро «Лук’янівська», пошкодивши багато закладів, автомашин, водогін, станцію метро, будинки, дорожні знаки, вікна, осколки розлетілися й трохи далі.
В результаті трагедії загинули троє людей — двоє чоловіків 43-х і 25-ти років, і 41-річна жінка. Ще троє постраждалих отримали медичну допомогу на місці, від госпіталізації відмовилися.
Серед померлих – 25-річний охоронець бізнес-центру «Лувр» Владислав Валентинович Ковальчук, котрий, на превеликий жаль, загинув поблизу станції метро «Лук’янівська» від отриманих численних осколкових поранень, що виявились несумісними з життям.
Він був єдиним сином у родині контролера Овруцького РЕМу АТ «Житомиробленерго» Наталії Петрівни Совенок та Валентина Миколайовича Ковальчука.
Інформацію про трагічну загибель молодого земляка журналістові газети «Субота» підтвердили й голова Гладковицької громади Микола Буховець та двоюрідна сестра Владислава Вікторія Совенок.
Владислав був гарним і позитивним хлопцем, мав багато планів, реалізуватися яким, на жаль, більше не вдасться…
Під час розмови журналіста газети з пані Вікторією вдалося дізнатися такі деталі та факти біографії: Ось що вона, зокрема, розповіла:
– Ковальчук Владислав Валентинович народився 28 березня 1999 року. Цей весняний день змінив життя на кращу сторону всієї родини. З дитинства він був активною дитиною, захоплювався спортом, зокрема любив грати у футбол. Владислав навчався в Гладковицькій загальноосвітній школі , після чого вступив до Овруцького професійного ліцею, який закінчив з відзнакою. На цьому цілеспрямований Влад не зупинився і вступив до Одеської юридичної академії, де здобув вищу освіту ступень бакалавр.
З дитинства захоплювався бойовим мистецтвом ММА, був відданий повністю спорту, вів здоровий спосіб життя. Він був не з таких людей, які багато говорять, про мрії чи цілі, але він все доказував діями. Влад мав дуже гарне почуттям гумору, з ним завжди було приємно спілкуватися. Ще з дитинства памʼятаю, як він жартував, але водночас завжди був спокійний та врівноважений. Він був як справжній старший брат, який в дитинстві дражнився, інколи й задирався, але завжди мені можна було розраховувати на його підтримку та захист. Памʼятаю, як в літньому таборі бігала постійно до нього в кімнату жалітися, на тих хто мене ображав, і Влад брав мене за руку і постійно йшов розбиратися. Він був прикладом чесності і доброти, навіть у тяжкі моменти був на позитиві. Його втрата – це вічна й незагойна порожнеча, яку нічим не можна заповнити».
Владислав планував створити власну родину, мав кохану дівчину Аліну, яку кохав понад усе на світі.
Владислав зі своєю дівчиною Аліною
Ось, як охарактеризувала свого коханого Аліна:
— Владислав був світлою і доброю людиною, прекрасним другом, який завжди відкликався на допомогу іншим, душа компанії, міг розрядити будь-яку обстановку. Влад – запам’ятався завжди щирим і усміхненим чоловіком.Цілеспрямрованість – друге ім’я Владислава, завжди працював не покладаючи рук, задля досягнення поставлених цілей. Любив тварин, ніколи не проходив повз тих, хто потребував допомоги…Відважний, щедрий, не по роках мудрий, врівноважений, доброзичливий, розумний, жив із вірою в світле майбутнє. Головним бажанням Владислава було створити власну сім’ю та мати двох дітей, яке, на жаль, не встиг здійснити. Владислав – це той, хто міг підтримати в будь-яку хвилину, віддати останнє своїм близьким і рідним. Влад був щедрий на вираження своїх емоцій та почуттів, це людина, яка вміла дарувати любов, і я це можу сказати точно…Влад – це не про слова, а про вчинки. Справжній чоловік. Це невимовна втрата для родини, друзів і мене, зокрема. Люблю, пам’ятаю і завжди буду пам’ятати, рідний Владе.
Влад зі своєю дівчиною Аліною
Дуже шкода втрачати найрідніших, найкращих, найкоханіших. Скільки горя і сліз війна завдала українцям…
Чин похорону та заупокійної молитви за Владиславом Ковальчуком планується здійснити 21 січня в рідному с. Гладковичі Коростенського району.
Поховають Владислава на місцевому сільському кладовищі.
Щирі співчуття рідним і близьким покійного. Нехай Господь прийме світлу і багату на добрі справи душу Владислава в своє Царство небесне.
Дуже шкода втрачати найкращий цвіт України…
P.S. співробітники CБУ викрили агентів ФСБ, котрі коригували російські удари по Києву та Харківщині. Зловмисники шпигували за локаціями Сил оборони та коригували ворожі повітряні удари. Як встановила СБУ, керівником ворожого осередку був інженер «Київського метрополітену».
