Сьогодні, 16 лютого в Овруцькому ліцеї №1 з'явились пам’ятні дошки, пам’ятні знаки, на честь Андрія Тарасовича ШВЕЦЯ та Олексія Сергійовича ЯВОРСЬКОГО, які загинули у російсько-українській війні захищаючи територіальну цілісність і незалежність рідної землі.
Про це інформує 1 відділ Коростенського районного ТЦК та СП - м. Овруч.
Швець Андрій Тарасович народився 1 січня 1994 року в м. Овруч. Після здобуття повної загальної середньої освіти в Овруцькій ЗОШ № 1 , Андрій продовжив навчання у Харківському індустріально-педагогічному технікумі і здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Працював електромонтером з ремонту повітряних ліній електропередач Коростенської дистанції електропостачання «Південно-Західна залізниця».
У 2016 році одружився. Народилась донька Анна.
У 2016-2017 роках проходив строкову військову службу в Національній Гвардії України у м. Вишгород Київської області. За час проходження служби солдат Швець Андрій Тарасович зарекомендував себе з позитивного боку. Був вимогливий до себе та підлеглих, здатний критично оцінювати свою діяльність, користувався авторитетом у військовому колективі.
З серпня 2019 року проходив військову службу за контрактом. В період з 2020 року по 2022 рік брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф в Донецький і Луганський областях.
02 березня 2022 року під час виконання бойового завдання неподалік м. Сєверодонецьк Луганської області отримав кульове поранення несумісне з життям.
Указом Президента України за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Андрій був мужнім, справедливим, порядним, працьовитим. Він був гарним батьком, сином, братом, чоловіком та батьком. Обіцяв приїхати на день народження до своєї доньки 18 березня минулого року, яка його дуже чекала з подарунками!» Але на жаль, життя Героя обірвала снайперська куля. Андрій був справжнім патріотом. Їдучи з відпустки на фронт він сказав «Я своїх побратимів не залишу. Хто як не я?».
Яворський Олексій Сергійович народився 12 вересня 1992 року в місті Овруч. Навчався в Овруцькій ЗОШ № 1. У 2009 році вступив до Національного Університету Цивільного захисту України в в м. Харків, який закінчив у 2013 році.
В липні 2015 року був призваний до лав ЗСУ. Брав безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримуванні збройної агресії рф в Донецькій і Луганській областях. За що був відзначений відзнакою Президента України у 2016 році.
У січні 2020 року підписав контракт. З 2021 року знаходився в зоні проведення операцій об`єднаних сил на території Донецької області. З 24 лютого брав участь у російсько-українській війні…
За проходження військової служби Олексій зарекомендував себе з позитивного боку. Мав добру спортивну підготовку, ставився відповідально до виконання службових обов’язків. Під час виконання бойових завдань відзначався сміливістю, розумною ініціативою, розсудливістю, здатністю швидко приймати правильні та обґрунтовані рішення, що забезпечувало вдале виконання усіх поставлених завдань. Загинув Олексій Яворський 20 березня 2022 року в Донецькій області в с. Солодке від вибухової травми під час безпосередньої участі у бойових діях, боронячи Україну від російських окупантів. Указом Президента України за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Рішенням сесії Овруцької міської ради, йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Овруч» (посмертно) та нагороджено рідних відзнакою. Олексій був чесним, добрим, сильним, сміливим та відзначився жагою до справедливості. Був чудовою людиною, люблячим сином, чоловіком та батьком для своїх сина та доньки.
Перебуваючи на передовій він повторював: «Я там не для когось. Я там, бо я люблю Україну!»
Всі присутні на заході змогли вшанувати пам’ять загиблих воїнів хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіальної дошки. Світла пам’ять про наших бійців назавжди залишиться у наших серцях.
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".