Півтора року без звістки: на Курщині зник військовослужбовець з Олевської громади Юрій Тимощук

Військовослужбовець з Олевської громади Коростенського району Юрій Тимощук зник безвісти разом із групою бійців 16 грудня 2024 року на Курщині під час виконання свого першого бойового завдання. Майже півтора року його рідні не мають жодної інформації про обставини зникнення, а також про його місцеперебування.

Про це розповіла дружина військового Марина Тимощук, пише Суспільне.

За словами жінки, солдат 17 окремої танкової бригади Юрій Тимощук із Олевська зник безвісти поблизу населеного пункту Новоіванівка Курської області РФ. Відтоді його дружина шукає будь-яку інформацію про чоловіка, долучається до акцій на підтримку військовополонених та зниклих безвісти і сподівається, що її чоловік живий.

Марина Тимощук сказала, що прожила з чоловіком у шлюбі 16 років в Олевську, звідки він родом. Сама жінка народилася у селі Покровське Олевської громади.

“Юрій закінчив Олевське професійно-технічне училище №10, здобув спеціальність муляра. Деякий час працював водієм на Олевській дільниці Коростенського управління з експлуатації газового господарства — розвозив населенню газові балони. Згодом займався будівельними роботами на замовлення”, — розповіла про військового його дружина Марина.

Зі слів Марини, строкової військової служби її чоловік не проходив, але до повномасштабного вторгнення військ РФ якось був на військових зборах на Чернігівщині.

“На навчанні він був 35 днів. Там він печі робив, сніг відкидав, дрова колов. Тільки один раз їх повезли копати окопи та один раз навчали автомат розбирати і складати. Це було все їхнє військове навчання”, — розповіла Марина Тимощук.

Жінка сказала, що повістку від ТЦК та СП її чоловік отримав 30 жовтня 2024 року.

“Він пішов на базар купити собі брюки на роботу. І там працівники ТЦК та СП виписали йому повістку. Він сам пішов у військкомат. Його направили спочатку в Житомир, потім у Львів, а далі — у Чернігів. Звідти вже на Сумщину, де він був, може, день. А 15 грудня 2024 року його відправили на Курщину. Знаю тільки, що вночі вони поїхали, а вранці, 16 грудня, він зник безвісти. Через 3 дні, 19 грудня, нам принесли сповіщення про його зникнення”, — розповіла Марина Тимощук.

З інформації Марини Тимощук, це був перший бойовий вихід її чоловіка.

“Він ще навіть не встиг повоювати. Знаю, що мій чоловік не мав вирушати на ту бойову позицію. Але його побратим напився, і замість нього відправили його. Їх було 7 військових — із водієм та машиною. І всі вони не повернулися. Як крізь землю провалилися. Нам нічого не відомо. Не знаємо жодних подробиць та обставин. Нам просто повідомили: “Зник безвісти і все”. Командир сказав, що мій чоловік або загинув, або у російському полоні. Більше ніхто нічого не говорить. Ще сказали, що вони потрапили у вогняний мішок. Але як усе було насправді — нам досі невідомо”, — розповіла дружина військового.

Юрій Тимощук служив у складі 17 окремої танкової бригади у званні солдата, сказала Марина Тимощук.

“Він мені взагалі не говорив, де він і що з ним. Ми не могли нормально спілкуватися. Чи він боявся, чи їм наказали нічого не розповідати, я не знаю. Зовсім трохи мені розповів його побратим, який тієї ночі залишився і не пішов на позицію. А чоловік мені нічого не розповідав”, — сказала Марина.

За словами жінки, вона багато разів зверталася до Олевського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

“Я ходила туди день — через день. Так, мене слухають, але ніхто нічого не говорить. Кажуть, що я не одна така. І щоб я чекала. Так само і в поліції кажуть. І в інших інстанціях, куди я зверталася”, — розповіла дружина безвісти зниклого воїна ЗСУ.

Нині Марина Тимощук сама виховує двох доньок. Старшій Наталії 16 років, вона перейшла до 11 класу. Молодшій Мілані — 7 років. Дівчинка навчатиметься у другому класі.

“Доньки дуже люблять свого тата, а я — свого чоловіка. Чекаємо на нього з нетерпінням та усією душею сподіваємося, що він живий і неодмінно повернеться додому. Дуже хочеться вірити, що всі наші воїни вони живі. Просто тимчасово з ними немає зв’язку, бо вони перебувають у полоні. Але вони обов’язково повернуться додому”, — сказала Марина Тимощук.

Зі слів жінки, без чоловіка її родині наразі непросто.

“Без чоловіка важко. У нас двоє дітей. Донькам потрібен тато. Я працюю, але мені неабияк нелегко самій підтримувати двох дітей. Молодша донька часто запитує, коли повернеться наш тато”, — розповіла дружина зниклого безвісти військовослужбовця.

Марина Тимощук сказала, що підтримує зв’язок із дружинами інших військових, які зникли безвісти разом із Юрієм.

“Ми спілкуємося телефоном, разом їздимо на мирні акції — у Київ, Житомир, Іршанськ, Малин. І моя свекруха їздить. Ми стоїмо з плакатами, але до нас ніхто не виходить і нічого нам не говорить. Кажуть лише одне: “Чекайте та моліться Богу”, — сказала Марина Тимощук.

Попри тривале очікування, жінка каже, що не втрачає надії.

“Люди, мабуть, уже втрачають надію, не хочуть нікуди їхати, опускають руки. Але я буду чекати його до останнього. Буду його шукати, чого б мені це не вартувало. Я надію не втрачаю”, — розповіла Марина.

Старша донька Наталія сказала, що також чекає на повернення батька.

“Тато мене любив і досі любить. Дарував мені усе, що я просила. Сережки гарні подарував якось. Обіцяв допомогти, коли я буду вступати вчитися. Сестричка теж переживає і чекає на тата вдома”, — розповіла донька безвісти зниклого військовослужбовця.

Зі слів Марини Тимощук, молодша донька добре все розуміє.

“Мілана думає, що її тато у полоні. Вона сподівається, що він повернеться додому. Ми всі віримо, що все буде добре. Треба молитися Богу, і наш тато неодмінного повернеться додому”, — сказала Марина Тимощук.