Тетяна Степова — звичайна мешканка міста Малина, яка дуже любить дітей і їй не байдужа їх доля. З лютого 2023 року вона відкрила двері своєї домівки та подарувала тепло і турботу дітям, які цього потребують, в ролі патронатного вихователя.

Історію жінки розповідає Малинська міська рада.

Як усе почалося

Раніше пані Тетяна працювала старшим кухарем в одному з кафе міста, адже дуже любить готувати. Разом з чоловіком виховали 5 власних дітей. До речі, нещодавно Указом Президента їй було присвоєно звання «Мати Героїня».

Під час розмови пані Тетяна згадала про те, що був час коли вони з чоловіком розглядали можливість усиновлення.

 «Власне, про патронат я дізналася ще до повномасштабного вторгнення. А на початку 2023 року, побачивши оголошення у Facebook, відчула: час настав. Після робочої зміни завітала до служби у справах дітей, отримала відповіді на всі запитання, зібрала необхідні документи та пройшла навчання разом із донькою — моєю помічницею. І вже в лютому 2023 року розпочала нову справу.

За ці майже 2 з половиною роки у нашій родині побувало 11 вихованців. Частина з них повернулася до рідних родин, частина перейшла у прийомні. Нині з нами живуть троє діток. Хлопчик 14 років та дві дівчинки 4 та 2 років».

Перші кроки і хвилювання

Пані Тетяна згадує: «Я дуже переживала, як мої рідні діти сприймуть цю справу. Думала, що, можливо, будуть ревнощі. Але це нас тільки згуртувало. Вони полюбили нових діток, допомагають мені, підтримують.

Першими до нас прийшли два хлопчики. Я так хвилювалася, що не спала всю ніч. Діти були спокійні, а я — повна емоцій. Але вже з перших днів зрозуміла: найголовніше — бути поруч, дати тепло. Діти це дуже тонко відчувають. Труднощів з ними не було. Якщо ти любиш, приймаєш, не тиснеш — вони відкриваються. Але не одразу. В кожного — свій шлях.»

Як змінилося життя

Знаєте, це як друге дихання. Мої діти вже виросли. Старший син наразі захищає нашу країну в лавах ЗСУ. А тут з цією малечею — щоденні турботи, клопоти, сміх, обійми… Я й сама наче помолодшала. Дуже люблю дітей. З ними я — у своїй стихії. Вмію приймати їх такими, якими вони є, — без осуду, без очікувань миттєвих змін. Просто, але головне з любов’ю.

Діти змінюються

Найбільша нагорода в моїй роботі — бачити, як діти поступово розквітають. Вони змінюються не миттєво, але щоденна турбота дає результат. Була у нас дівчинка, 13 років. Потрапила до нашої родини після спроби суїциду. Дуже замкнута, не хотіла розмовляти, не контактувала з іншими дітьми, дуже важко адаптувалася до школи. Склалося таке враження, ніби вона намагалася «заховатися» від усього світу, ніби її не існувало... Було дуже непросто. Ми працювали з психологом. Не тиснули — просто були поруч. І з часом дитина почала змінюватися: з’явилися перші усмішки, друзі, інтерес до навчання. Вона стала ділитися своїми думками, емоціями, розповідати про свої бажання… Для мене це була дійсно перемога. У такі моменти розумієш, заради чого все це. Як це важливо давати дітям шанс на нове життя!

Що потрібно дітям

Найперше — любов, підтримка й відчуття безпеки. На жаль, багато з них зростали без уваги, без тепла, «самі по собі». І коли дитина може жити рік поза домом, а це нікого не хвилює — це страшно. Але діти тягнуться до світла. Вони розквітають, коли бачать, що їх хтось любить. Що вони важливі, почуті, прийняті. І, повірте, діти дякують. І це не завжди словами. Наш хлопчик якось подарував мені величезний букет ромашок, просто так. А ще одного разу - зробив сніданок-сюрприз. Найменші вихованки (2-4 роки) просто кажуть: «Я тебе люблю». І тоді світ зупиняється. І ти розумієш: усе не даремно. Це так круто!

Про підтримку

Дуже вдячна дівчатам зі служби у справах дітей. Вони — мій тил. Морально, юридично, практично — завжди поруч. Були випадки, коли навіть телефонувала вночі — завжди відповідають, допомагають. Також я отримую заробітну плату як патронатна вихователька. Окрім цього передбачено окрему фінансову підтримку на утримання дітей. І це важливо — знати, що твоя робота потрібна й цінується на рівні громади та держави.

Якщо ви вагаєтеся…

Найперше — необхідно любити дітей. Без цього нічого не буде. Треба бути готовим приймати кожну дитину зі своєю історією, характером, болем. Не чекати змін за день. Спершу — довіра. Потім — відкритість. Потім — зміни. Це постійне навчання: і дитини, і себе. Але якщо у вас є поклик серця і любов до дітей — обов’язково варто спробувати. Адже це можливість подарувати дитині шанс. Хоч ненадовго — але вона житиме в любові, у сім’ї, в безпеці. І повірте, це може змінити не лише дитяче життя, а й ваше.

Зазначимо, що наразі для нашої громади актуальне питання створення дитячого будинку сімейного типу. Більш детально про ДБСТ, патронат та інші форми сімейного виховання дітей можна дізнатися у службі у справах дітей Малинської міської ради за адресою: м. Малин, площа Соборна 6А, каб.403-404, або за тел.+38(067) 455-08-43.