Верховний Суд став на бік пенсіонера з Лугин: припинення “чорнобильської” доплати визнано протиправним

Застосування при визначенні права осіб на доплату як непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 року № 1524, якими передбачено, що доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв’язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361,00 грн, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, пише «Судово-юридична газета».

5 червня Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу особи на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, та зареєстрований у смт. Лугини Коростенського району, Житомирської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. З 01 січня 2025 року відповідач припинив виплату позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII), посилаючись на те, що за даними Єдиного державного демографічного реєстру підтверджено його реєстрацію за місцем проживання у зазначеному населеному пункті лише з 28 травня 2021 року. Відповідач виходив з того, що встановлені статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон № 4059-IX) та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 року № 1524 (далі – Постанова № 1524) умови передбачають проживання або роботу у відповідних зонах станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, а позивач не відповідає таким умовам.

Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги було задоволено частково. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що після аварії на Чорнобильській АЕС позивач змінив місце проживання за межі зон безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення, та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цих зон. За висновком суду, відповідно до статті 45 Закону № 4059-IX ця обставина виключає право позивача на отримання спірної доплати до пенсії з 01 січня 2025 року.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.

ОЦІНКА СУДУ

Положеннями статті 45 Закону № 4059-IX та Постанови № 1524 запроваджено тимчасову (на 2025 рік) умову для отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 796-XII, який є спеціальним законом у цій сфері.

Суд наголосив, що запровадження додаткових умов для отримання доплати призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб. Поширення дії Закону № 4059-IX та Постанова № 1524 на доплату, встановлену спеціальним законом, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.

Суд вказав, що у спірних правовідносинах виникла колізія між положеннями спеціального Закону № 796-XII та положеннями Закону № 4059-IX, яку слід вирішувати шляхом застосування загального принципу права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali).

За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 796-XII, а положення Закону №4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).

Враховуючи викладене положення статті 45 Закону № 4059-IX та Постанови № 1524 в частині встановлення додаткових умов для отримання доплати, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, не підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо права особи на таку доплату, оскільки звужують гарантоване законом право на соціальний захист та суперечать Конституції України, а дії відповідача щодо припинення з 01 січня 2025 року виплати позивачу підвищення до пенсії, встановленої статтею 39 Закону № 796-XII в розмірі двох прожиткових мінімумів, є протиправними.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 червня 2026 року у справі № 240/4486/25 можна ознайомитися за посиланням.