Набори сушених овочів для приготування супів та борщу, а ще сушені фруктові мікси готує й передає солдатам на фронт жителька Іршанської територіальної громади Наталія Андрійчук, передає сайт "Zvisno".
У її сім’ю війна увірвалася ще у 2014 році. Тоді В’ячеслава, чоловіка Наталії, мобілізували у першу хвилю й відправили у зону АТО. Він брав участь у визволенні Слов’янська, був під Пісками в самому пеклі бойових дій. Відтоді жінка почала збирати допомогу чоловікові та його побратимам. Активно готувала й відправляла гостинчики на передову. Наприкінці 2015 року В’ячеслав повернувся додому.
Проте 24 лютого він знову узяв до рук зброю та став на захист Батьківщини. А пані Наталія майже одразу долучилася до волонтерської діяльності. У цей час в Іршанську жителька Оксана Мовчанюк організувала активних однодумиць, які почали готувати їжу для місцевої територіальної оброни та вимушених переселенців, які почали прибувати в громаду. Щодня жінки варили, смажили, пекли, аби смачно усіх нагодувати. Наприкінці літа, коли почали достигати овочі та фрукти, Наталія почала їх сушити. Тоді їй спала думка робити домашні заготовки сушених супів та борщів, адже добре знає, як не вистачає часу, а інколи свіжих продуктів, щоб зготувати смачні перші страви в бойових умовах.
- У мене на кухні від ранку й до ночі працює сушарка. Спершу усі інгредієнти нарізаю, затим усе висушую, а потім формую разові порції та їх вакуумую, – ділиться Наталія Андрійчук. – Нещодавно передавала воїнам сушені помідори, яблука, груші, персики та кизил. Вони радо усім смакували та просили надіслати ще таких смаколиків. Загалом за цей час я пересушила вже біля тридцяти відер яблук, десяти відер груш. Коли збиралося багато фруктів – на допомогу приходили мої колежанки й допомагали з усім швидко впоратися. Окрім цього, ще ж сушу овочі на супи та борщ. Тут доводиться затрачати більше часу. Адже, щоб зробити набір для супу чи борщу, спершу треба овочі підготувати, затим відварити і тільки після цього висушити. Так страва готуватиметься швидше й смак буде насиченим. Спочатку сама готую одну чи декілька порцій, перевіряю на смак, вивіряю до грамів усю рецептуру, а тільки потім починаю готувати великі об’єми. Моє завдання – максимально спростити процес і час приготування їжі захисникам на передовій, щоб усі були ситі. Ось, наприклад, хлопці візьмуть пакетик супу з локшиною та грибами, закинуть в окріп, почекають декілька хвилин – і можуть смакувати запашною домашньою стравою. З’їли порцію гарячого, та й усі ситі. Я вже встигла приготувати понад 80 порцій сушеного супу. Планую найближчим часом зробити 200 порцій такої смакоти. Робота кипить. Небайдужі жителі селища передають мені не тільки свіжі, а й сушені овочі й фрукти, за що їм велика вдячність. Люди інколи готові останнє віддати, аби тільки допомогти нашим воїнам.
У кожен пакунок Наталія Андрійчук вкладає тепло свого серця, й армійці це завжди відчувають, бо ж залюбки смакують домашньою їжею.
Такі гостинчики піднімають бойовий дух українських захисників і захисниць, допомагають їм відчути нашу підтримку, а ще підкріплюють розуміння того, що вони недарма ризикують власними життями.
Головне завдання тих, хто перебуває у безпечних місцях, – не сидіти склавши руки, а допомагати усім, чим можливо, аби наші воїни здобували Перемогу над російськими загарбниками і швидше поверталися додому живими.
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".