Більше двох років незалежність України захищають жінки та чоловіки різного віку та різних професій. Серед них — Олег та "Гуцул", військовослужбовці Національної гвардії України. Кілька тижнів тому чоловіки у складі мобільної вогневої групи збили кілька російських шахедів поблизу Житомира. У інтерв'ю Суспільному вони погодилися розповісти, як це було.
Десятки виїздів за день: як чергують “захисники неба”
Чергування у цих чоловіків починається з готовності до виїзду на тривогу. Буває так, що тривоги йдуть одна за одною, не даючи ні хвилини перепочинку, навіть на чашку кави.
"Ми можемо виїжджати по тривозі до 30 разів на день, — розповідає "Гуцул",— того дня теж так було. Тривога раз, другий, третій… Вже не рахували. Кожного разу кілька хвилин. Кажу хлопцям, що, мабуть, сьогодні точно “шахеда” вполюємо. Так і сталося”, — "Гуцул" говорить з серйозним і нерухомим обличчям, і лише очі видають веселий характер. Він родом з Прикарпаття. Служив в АТО, а потім відкрив фірму з ремонту кондиціонерів. Кілька місяців тому мобілізувався і потрапив у Національну гвардію до підрозділу протиповітряної оборони. Каже, що йому така служба до вподоби, адже мав колись хобі — полювання. Розповідаючи про своє життя та захоплення, чоловік починає усміхатися, жартувати й вже за кілька хвилин не залишається і сліду від його суворості. Питаю, що важче вполювати — вполювати БПЛа чи дикого звіра.
“Звісно, що БПЛа. Переважно шахеди запускають вночі. Їх ще почали фарбувати у чорний. Тож ти не бачиш нічого, стріляєш виключно на звук і реагуєш на команди старшого групи”, — говорить "Гуцул". Каже, що за час служби усі емоції відійшли на другий план, залишивши місце лише холодному розрахунку і необхідності діяти швидко і точно.
"Чи страшно вам, коли летять шахеди? — питаю я. — Ні, не страшно. Навпаки", — відповідає за обох Олег. “Про це взагалі ніхто не думає. Коли стріляєш — навіть не чути пострілів товариша, який поруч. Ти зосереджений тільки на звуку шахеда”, — говорить він. Олег сором'язливий і серйозний. Розговорити його важко, він воліє давати короткі й точні відповіді та майже нічого не розповідає про себе. Каже, що до лаконічності його привчила спочатку робота слюсарем, а потім несення служби.
Така лаконічність та зосередженість допомогла військовим збити два дрони в одне чергування упродовж 15 хвилин.
“У нас є, так би мовити, велика карта. Ми бачимо, де летить, звідки. І курс. І того разу бачили, як шахед вибрав наш курс. Йшов недалеко від нас”, — "Гуцул" розповідає, як старший групи відстежує цілі та дає вказівки. Безпілотники, за його словами, росіяни запускають з інтервалами у 10-15 хвилин, щоб виснажити сили ППО. Тож, збивши перший шахед вони помітили ще один безпілотник на радарі та були готові відпрацювати й по ньому.
“У голові було тільки одне. Щоб влучити. Щоб не долетів до цілі”, — розповідає Олег про свої думки під час збиття. Каже, що емоції відчував вже після збиття дрона і їх не можна порівняти ні з чим.
“Ти одночасно відчуваєш і відвагу, і хвилювання, і ейфорію, і відчуття гордості, і бажання зробити це ще раз, — розповідає Олег дуже спокійним і рівним голосом, а "Гуцул" емоційно додає, — Це була радість, шалена радість! Ми тоді ледь не кричали!”
Залишки збитого дрона. Фото надане військовослужбовцями НГУ
Залишки збитого дрона. Фото надане військовослужбовцями НГУ
Збитий дрон. Фото надане військовослужбовцями НГУ
Збивати дрони — небезпечна робота. Особливо коли поруч цивільні
Робота військовослужбовців вимагає чітких розрахунків. Потрапляння у мотор безпілотника призводить до його майже миттєвого вибухання. Коли підбиті рухові частини, шахед може пролетіти не один кілометр і впасти в неочікуваному місці.
"Коли ми ведемо вогонь, важливо розрахувати все: траєкторію, місцевість, силу вітру, навіть час доби", — пояснює Олег. "Гуцул" додає: "І це може бути дуже складно, коли поруч знаходяться цивільні”. Чоловіки пояснюють, що часто цивільні не розуміють рівня небезпеки та не знають, як реагувати під час падіння уламків дронів, тому безпечно знімають роботу ППО або безпілотники на телефони, виглядають у вікна або ж біжать подивитися на збитого шахеда.
“Коли люди бігають під дронами з телефонами, ми не можемо працювати “на повну”. Мусимо обмежуватися і переживати, щоб на них щось не впало, щоб вони не травмувалися або ж не зняли й не виклали в інтернет наші позиції. За себе ми не переживаємо: у нас є чіткі інструкції, як діяти при різних ситуаціях. А от цивільні не навчені і їх поведінка може призвести до травм або ще гірше”, — розповідає "Гуцул". Олег додає, що того разу, коли вони збили два дрони, один з них таки вибухнув після падіння і пошкодив вікна автомобіля, що стояв поблизу. Добре, що поруч не було людей і ніхто не постраждав.
Залишки збитого дрону. Фото надане військовослужбовцями НГУ
Суперсила, щоб захистити Україну
Завершуючи розмову, питаю: “Якби ви могли отримати супер силу, ну от як у супергероїв з коміксів, то яку б суперсилу ви б хотіли?”. Обидвоє, не задумуючись, обирають суперсили не для власної вигоди, а для своєї роботи.
“Напевно, для нашої успішної роботи мені б стала в допомозі сила Циклопа з “Люди Х”. Тоді б наша точність збиття дронів досягла 100%”, — говорить Олег.
“От якби мати змогу бути, як супермен… то це ж можна було б брати ті ворожі дрони і їм назад заносити, повертати. Нам же шо, нам чужого не треба”, — сміється "Гуцул".