Олена Сек – військова психологиня з Житомира. В інтерв'ю Суспільному вона розповіла, як діяти людям, які втратили зв'язок із рідними, військовими чи цивільними, і не знають їхню подальшу долю. Що робити, аби не нашкодити військовополоненим. Також Олена Сек говорила про те, як людям у стані невизначеної втрати опанувати своїми емоціями.
Пропоную поговорити про емоції цих людей. Як правильно спілкуватися з родичами військовополонених?
Війна, на жаль, принесла цей сумний досвід. Але ми постараємось сьогодні говорити так, щоби мінімізувати емоційні стреси, не дати можливості впасти у ці емоційні гойдалки. Щоб людина чітко розуміла свій алгоритм дій, що має принести максимально ефективний результат.
Ми маємо розуміти, що ці люди перебувають у стані невизначеної втрати. Тобто це коли не розумієш, що з людиною, з якою втрачений зв'язок, де вона, що з нею відбувається?
На жаль, зараз ми маємо дуже велику цифру тих людей, які опинилися в умовах примусової ізоляції, полону, або мають статус зниклих безвісти. Це категорія така, яка переходить одна в одну, тобто люди, які зараз перебувають в полоні, можуть мати статус загиблих, або зниклих безвісти. Люди, які загинули, можуть мати статус зниклих безвісти або полонених. І так саме люди, які мають статус зниклих безвісти, можуть або перебувати у полоні, або, на жаль, загинути. Тому, ми розглядаємо ці три категорії в одній, і починаємо діяти вже на той момент, коли вже рідна близька вам людина не виходить на зв’язок певний проміжок часу, який є вже загрозливим.
Зазвичай військовослужбовцям радять встановити при спілкуванні з рідними певний термін комунікації, який є безпечним. Тобто людина знає, якщо три дні не виходить на зв’язок той, хто перебуває у зоні виконання бойових завдань, то це нормально. Якщо п’ять днів, то це нормально.
Якщо настав такий момент, що зв’язок з людиною втратився, то найперше необхідно встановити зв’язок з його побратимами, з представниками його військової частини. Зазвичай військовослужбовці залишають контактні телефони своїх рідних своїм командирам з морально-психологічного забезпечення, командирам взводів, рот і вище. Якщо трапляється щось надзвичайне, військова частина сама намагається вийти на зв’язок, адже вони володіють інформацією. Але є обставини, коли такої можливості немає, коли вся комунікація офіційно з родинами відбувається через військкомати.
*Військова психологиня Олена Сек в студії Суспільного. Житомир, лютий 2023 року. Фото: Олег Павлюк
Отже, людина не виходить на зв’язок, ви спробували зв’язатися із його побратимами, його командирами. Вам вдалося або не вдалося це зробити. Ви починаєте надавати цю інформацію в офіційні структури, які компетентні проводити розшук і повернення людей.
В першу чергу, це Національне інформаційне бюро – це структура, яка офіційно веде реєстр, тобто вона не обробляє інформацію, але збирає її. Тобто, якщо зв’язок з людиною перервався, необхідно повідомити туди, не зважаючи на те, цивільна це людина, чи військовий це. Передзвонили, повідомили на гарячу лінію Національного інформаційного бюро, що є втрата людини.
Наступний крок, це передати інформацію у Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Ця структура визначена для збору інформації, координації всіх дій, які відбуваються навколо теми зниклих безвісти, полонених, і вони взаємодіють з іншими структурами. Єдина різниця, що у функціоналі Координаційного штабу немає комунікації щодо зниклих цивільних осіб, і не в районі виконання бойового завдання, не на окупованій території. Тобто, це виключно категорія військовослужбовців, які зникли безвісти, або, ймовірно, перебувають у полоні.
Наступне, необхідно зателефонувати на гарячу лінію Уповноваженого зі зниклих безвісти і надати туди таку саму інформацію.
Четверта офіційна інстанція, в яку необхідно дати інформацію про людину, зв’язок з якою зник – це поліція. Необхідно зайти у найближчий відділ поліції і подати заяву про зникнення людини. У поліцейських є компетенція проводити слідчі дії. Попередні структури не мають компетенції проводити слідчі дії.
Ще необхідно зв’язатися з представниками Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини. Наразі саме ця посадова особа відіграє важливу роль у зборі, верифікації інформації про цю категорію людей.
Ще можемо зазначити як рекомендований контакт з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та Комісією ООН з прав людини.
Якщо люди вже пройшли всі алгоритми дії і кроки і їм здається, що потрібно робити трохи більше, щоби людину з полону повернути? Що їм робити далі? Адже нерідко такі люди звертаються до представників ЗМІ. Чи варто надавати розголос про ті випадки, коли людина опинилася у полоні?
Ми маємо розуміти, що рідні тих людей, що зникли безвісти чи, ймовірно, перебувають у полоні, вони максимально хочуть зробити все для того, щоб швидше повернути свою людину. Але, на жаль, вони не можуть контролювати ситуацію. Вони можуть контролювати тільки свої дії. І від того їх емоційний стан стає ще більш вразливим. Я дуже хочу, аби люди розуміли, наскільки уразливими можуть бути рідні, у яких хтось зник. І щоби вони на той момент знайшли для себе безпечних людей, які зможуть підтримувати їх у цей складний момент. Наголошую на слові "безпечних" людей, тобто тих, з якими вони зможуть спокійно говорити про свої стани, про свої почуття. Люди, які не є в темі, які не є в курсі, у яких немає навичок працювати з такою чутливою інформацією, можуть зашкодити. Я розумію внутрішню потребу розказати про свою біду, про свої почуття всім, хто тільки може почути. Але треба розуміти, що, по-перше, не кожен журналіст є професіоналом, не кожен журналіст може не тільки тактично, а й фахово поводитися із тою інформацією, яка може загрожувати й тим, які хочуть дати інтерв’ю, й тим, які ймовірно перебувають у полоні або мають статус зниклого безвісти. Ми мали випадки, коли людина дійсно перебувала в полоні, маючи статус зниклого безвісти, але при цьому мала можливість не розкривати всі подробиці своєї діяльності, професії, обставин потрапляння в полон. І родичі, намагаючись зробити все, щоби якомога швидше повернути цю людину з полону, розкрили ті обставини, і в результаті зашкодили полоненому. Тому, якщо людина не була медійною до моменту зникнення, краще не створювати їй медійний образ. По-перше, він може не відповідати дійсному, по-друге, він може зашкодити цій людині. Тому що він приверне ще більше уваги, скажу сленгом, підвищить ціну обміну цієї людини.
Хочеться поговорити про створення пошукових груп на Telegram–каналах та у різних месенджерах. Родичі заходять на такі канали, аби віднайти інформацію про зниклих безвісти або полонених. Чи можна це робити? Як зробити це так, аби не нашкодити?
Я рекомендую об’єднуватися в групи в Telegram-каналах, це можуть бути групи представників однієї військової частини, наприклад, однієї місцевості, де ймовірно люди потрапили в полон або зникли безвісти. Або де люди територіально об’єднані, в громади одного міста, які об’єднанні одними обставинами. Але важливо, щоби в цих Telegram-каналах або інших месенджерах була задача підтримки і взаємного інформування і точно не передача персональних даних людей, яких розшукують, іншим невідомим особам. На жаль, з метою шахрайства або збору розвід-інформації у Telegram створюються канали або чати, в яких, використовуючи і маніпулюючи емоційним станом рідних зниклих безвісти та полонених, збирають персональні дані військовослужбовців. Це робиться доволі професійно. І людям здається, що вони не роблять нічого поганого, тільки, вступаючи ставлять питання: чи не бачили ви мого рідного чи коханого. Але згодом поступово втягуються у комунікацію і стають залежними від тієї комунікації, інколи повідомляючи інформацію персонального характеру, що може не тільки зашкодити людині, а й зашкодити виконанню військовим підрозділом бойових задач, тому що можуть поступати питання різного характеру. Такі Telegram-канали використовуються з ціллю шахрайства і шахрайського збору коштів. На жаль, на людському горі наживаються.
Я правильно розумію, окрім тих структур, які ви перелічили на початку нашої розмови, краще персональними даними військовослужбовців не ділитися?
Саме так. Це дійсно те правило, яке може гарантувати безпеку не тільки тій людині, яка перебуває в полоні, а також і її рідним. Тому що коли ви викладаєте інформацію про людину, ви також викладаєте і свою персональну інформацію. Зараз інформацію про людину можна знайти і у відкритих джерелах, і за номером телефону, що надається, можна знайти, де людина перебуває, де працює, чим займається. Інформація дасть можливість віднайти слабкі місця людини. Це може бути використано шахраями.
Чого ще не варто робити рідним людям, родичі яких, ймовірно, перебувають у полоні?
Не варто гнітити і мучити себе своїми, як їм інколи здається, недостатніми діями. Людина перебуває у той момент часу в тих обставинах, які дозволені ситуацією. Якщо ви робите все за вказаним алгоритмом, за правилами, які є, цього достатньо, щоб забезпечити пошук. Дуже важливо зосередитися на своєму емоційному стані. Тому що по поверненню людини із полону необхідно, щоби ті, хто його зустрічають, були у стабільному емоційному стані. І мали можливість підтримати не тільки себе, а й ту людину, яка повернеться, тому що тій людині набагато складніше. Тому краще, коли одна людина зможе підтримати другу людину, аніж вони удвох будуть у складному стані.
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".