Рятувальник з Коростеня розповів, як розбирали завали палаючого гаража, де під час бомбардування знаходились діти (ВІДЕО)

Андрій Бобрик – один із трьох рятувальників, які після бомбардування Коростеня армією РФ допомогли врятувати з палаючого гаража дітей та молодих людей, котрі ховалися у підвалі. Кореспондентам Суспільного Андрій розповів, як разом із колегами витягував з гаража палаючу автівку та як вони голіруч розбирали завали, аби допомогти дітям вибратися із задимленого підвалу.

В ніч проти шостого березня війська РФ завдали удару по Коростеню та Овручу – на Коростень росіяни скинули авіабомбу. Рятувальник Андрій Бобрик каже, що основний удар прийшовся на вулицю Ковельського. Тієї ночі він та його колеги з 3-го пожежно-рятувального загону міста Коростеня виїхали на ліквідацію наслідків авіаударів.

"Зона ураження тоді була саме у цьому місці, – говорить Андрій. – Сюди (на вулицю Ковальського – ред.) потрапила осколкова ракета від літака, внаслідок чого було зруйновано дуже багато приміщень, а будинків, які зазнали ушкоджень, було ще більше. Росіяни скинули авіабомбу ФАБ-500, яка залишила вирву і призвела до масового руйнування та загибелі і травмування людей. В одній будівлі ми деблокували бабусю, але, на жаль, господар того будинку загинув від осколкового поранення у голову. Навпроти загорівся гараж, в якому, як пізніше з'ясувалося, знаходилися діти".

(На фото Андрій Бобрик. Коростень, 12 липня 2022 року.)

(На фото: Коростень, 12 липня 2022 року.)

У підвалі гаража після оголошення повітряної тривоги того вечора переховувалися п'ятеро людей.

"Там були два мої сини: старшому – двадцятий рік, а меншому – 11, дві мої племінниці та дівчина старшого сина", – розповідає коростенець Руслан Барановський.

(На фото Руслан Барановський показує, де ховалися діти. Коростень, 12 липня 2022 року.)

"Я був у підвалі з дітьми, – каже Денис Барановський. – Звідти ми чули гул винищувачів. В якийсь момент усе почало трястися і шуміти. Я бачив, як крутилася вентиляційна труба підвалу і зрозумів, що треба діяти. Закликав усіх не панікувати і спробував підняти кришку підвалу, але, на жаль, у мене нічого не вийшло, бо вона була завалена. Тоді я вже бачив пожежу – у гаражі горіла задня частина машини".

(На фото Денис Барановський. Коростень, 12 липня 2022 року.)

"Усе палало і гуло – ми тих дітей і не чули, – говорить Андрій Бобрик. – Навіть не знали, чи живі вони, аж доки їхній тато не сказав нам, що вони вийшли на зв'язок і сказали, що вони там. Їх треба було рятувати. Проблема в тому, що автівка, під якою знаходився підвал, уже вся палала і витягнути її було дуже складно. Ми вирішили спробувати взяти її на буксир – тросами причепили палаюче авто до пожежного автомобіля і витягнули його з гаража. А потім вже разом з начальником караулу Сергієм Маліневським і рятувальником Сергієм Ляшуком увійшли до палаючого гаража. Всі конструкції були порушені. Дах впав. Ми голіруч розгрібали це все, поки не почули і не побачили старшого хлопчину, який маякував нам ліхтариком".

(На фото палаючий гараж, з якого рятували дітей. Коростень, 12 липня 2022 року.)

(На фото автівка, яка загорілася, перекривши вихід дітям із підвалу. Коростень, 12 липня 2022 року.)

Світив ліхтариком, аби дати знак рятувальникам, що вони тут, у підвалі, живі, каже Денис. Уже на той час, за його словами, в гаражі було значне задимлення, через що у підвалі стало важко дихати.

"Дякувати Богові, діти не постраждали, – розповідає журналістам Руслан Барановський. – Допомогло і те, що старші діти здогадалися змочувати ганчірки водою і притуляти їх до дихальних шляхів. Дуже страшно було за дітей – я живу заради них і дуже вдячний нашим хлопцям-пожежникам, що вони їх врятували".

(На фото Руслан Барановський. Коростень, 12 липня 2022 року.)

Денис все зробив правильно, говорить Андрій Бобрик – і в частині контролювання ситуації для уникнення паніки, і в алгоритмі дій під час надзвичайних ситуацій.

"Таким чином ми знайшли вихід та добралися до дітей, почавши по одному діставати їх з цього приміщення. Старший хлопець допомагав нам витягувати молодших дітей, яких ми далі вже виносили на повітря", – каже рятувальник.

У відповідь на подяку Дениса та Руслана Барановських за порятунок Андрій Бобрик говорить, що рятувати – це його робота. У критичні моменти для нього, як і для всіх рятувальників, ціна власного життя відходить на задній план.

"Ми цінуємо кожне життя, а тим більше – життя наших дітей. Вони – це золотий фонд нашої нації, наше майбутнє. Рятуючи їх, рятуємо своє майбутнє", – каже Андрій.

ВІДЕО: