Ігор Сингаївський та В’ячеслав Орловський – працівники служби лінії Коростенської мережної дільниці "Житомиробленерго". У жовтні 2022 та в лютому 2023 року вони їздили на Херсонщину відновлювати повітряні лінії, зруйновані військами РФ. Про особливості їхньої роботи на деокупованих територіях, як працювали поблизу лінії бойових дій, чому змушені були перервати роботу – в інтерв’ю із Ігорем Сингаївським та В’ячеславом Орловським на Суспільному Житомир.
Коли ви вперше виїжджали на відновлення мереж у Херсоні, розкажіть як це було.
Ігор: 10 жовтня ми виїхали з міста Коростень і їхали у напрямку Житомира. А в Житомирі був обстріл підстанції, і нас затримали на день. Не знали, чи у нас тут буде робота, чи будемо їхати в "Херсонобленерго" працювати.
*Ігор Сингаївський дає інтерв'ю кореспондентці Суспільного Олені Ваховській.
В’ячеслав: Першого разу було несподівано почути, що наше "Житомиробленерго" буде відряджене в Херсонську область.
*В’ячеслав Орловський дає інтерв'ю кореспондентці Суспільного Олені Ваховській.
Ігор: Наша бригада Коростенської мережної дільниці у складі шість чоловік і ще два водія, один з Бердичева, один з Житомира, виїхали в "Херсонобленерго" на лінію 35 кВ Високопілля – Апостолове.
Масштаби руйнувань, коли ви туди їхали, що ви бачили по дорозі, що запам’яталося?
Ігор: В першу чергу, запам’яталися зруйновані будинки людей, зруйноване по лінії електропостачання. Це те, що в першу чергу, в очі кинулось.
*Зруйнована машина. Херсонщина
*Зруйнована електроопора. Херсонщина.
Людей там не було, я так розумію.
Ігор: Так, людей там не було. А домівки просто пустували, кішки та собаки бігали.
В’ячеслав: Було все спокійно спочатку. Але було трішки і лячно. Ну, їхати туди, коли йшло відвоювання Херсонщини. Вирушили в дорогу без вагань, так кажучи, але чим ближче туди під’їжджали, ставало все таки спекотніше і було все чутно, вже ми зрозуміли що ми знаходимось близько до зони бойових дій. Але доба пройшла, і ми швидко адаптувалися до вибухів, до цього всього. Було дуже приємно, коли ти під’їжджаєш до Херсонщини ближче і люди зустрічають тебе з посмішкою. Тому що вони, напевно, вже забули, що таке посміхатися. Перший раз вони були такі раді, коли зайшло ЗСУ до них, а другий раз, коли енергетики.
Як довго там працювали?
Ігор: Перший раз працювали три тижні.
Що вдалося відновити, в чому полягала ваша робота?
Ігор: Робота полягала, щоб електропостачання відновити у Високопіллі. Там пів року не було світла, і це була наша перша задача. Ми над цією лінією працювали разом з "Рівнеобленерго" так само зі службою ліній, і ми зуміли це зробити – відновили цю лінію буквально за 20 днів. Нам сказали, що ми будемо працювати на 35 кВ і там будемо працювати і проживати. Приїхали ми туди, і нам сказали, що зі службою ДСНС потрібно співпрацювати. Вранці ми з ними виїжджали на робоче місце, проходили ділянку. Я показував, як буде техніка заходити, де будемо працювати. Після того, як вони пройшли, вони стрічками позначали нашу робочу зону. І після того я бригаду допускав на робоче місце.
Зруйновану техніку бачили?
Ігор: Так, звичайно. Підбиті їхні танки, БТР, вони ще не все позабирали.
В’ячеслав: Ми були біля населеного пункту, дороги розміновані, так. Але багато валяється зовсім інших речей, які дуже небезпечні. І коли ти просто стоїш, тобі керівник робіт забороняє туди йти, а дитя вибігає з будинку і пробігає повз ці снаряди. І воно чи не розуміє, чи вони вже звикли до цього, то знаєте, трошки не по собі. Дуже шкода, що наші діти, з Херсонщини, з інших областей переживають ці моменти і наражають себе на небезпеку.
Міни. Херсонщина.
Чи багато там техніки залучалося до цієї роботи?
Ігор: У нас зазвичай бригадний автомобіль і розкаточний провід на газоні знаходився. А так, наприклад, опори, які попадали. Там працювали Бердичівська служба повітряних ліній. Їм необхідна була установка анкерних опор. Приходила техніка з Херсона: кран, ямобур, паровоз – і вони встановлювали ці опори.
Тобто, паралельно з вами працювали ще бригади.
Ігор: Так, Бердичів працював, це все "Житомиробленерго". Вони працювали на другій лінії 35 кВ.
Розкажіть про другу вашу поїздку, чи було там більше руйнувань, адже це інша локація була.
В’ячеслав: Другого разу ми побачили зовсім іншу картинку, тому що коли ми були тоді в перші дні, ми бачили вибухи і здалеку все спостерігали. А вже коли приїхали туди, де проходили бойові дії, це дійсно – жахіття. Одна справа, коли ти дивишся все по телевізору, а інша справа, коли ти приїжджаєш і дивишся наслідки цього руйнування.
Розкажіть, наскільки ваша робота саме на Херсонщині відрізнялася від тієї, яку ви виконуєте тут, на Житомирщині?
В’ячеслав: По класифікації роботи все те ж саме, тільки масштаб роботи інший. Виїжджаєш на ліквідацію аварії на Житомирщині, тут ти свою роботу виконав за кілька годин і приїхав собі додому, відпочиваєш. Там зовсім все по-іншому. Туди як приїжджаєш, ти розумієш, що наслідки аварії дуже великого масштабу, і ти повинен за два-три тижні зробити по максимуму. Тому що і людям хочеться допомогти, і звичайно це твоя робота і ти маєш швидше її виконувати, ніж її виконуєш на Житомирщині.
*Енергетики Житомирщини працюють на відновленні ліній в Херсонській області.
Житомирські енергетики на Херсонщині.
Відновлення ліній електропередач на Херсонщині.
Ігор: Робота відрізнялася, кожен день у нас аварійних виїздів немає так як там, а там кожен день ми зранку до вечора допізна працювали. Не було навіть перерви. Перерва була маленька, щоб перекусили – і далі працювали. Навантаження велике там було. Ми розуміли, що від нас все залежить. Чим швидше ми зробимо, тим швидше світло з’явиться у домівках.
А коли вже другий раз їхали?
Ігор: Другий раз поїхали далі, Велика Олександрівка, Трифонівка. Вже на лінії працювали наші, перед нами була з Коростенської мережної дільниці служба лінії, і ми закінчували роботу. Що вразило другий раз, вразило більше руйнувань домівок і також ліній. Найбільше пошкоджень було там, де лінія ПЛ проходить, біля лісосмуг. Тому що в лісосмугах були обстріли, і там знаходились окопи, і там орки нарили собі, оборона була у них. І було багато прильотів туди, обстрілів і дуже багато там пошкоджень. Саме перше, повністю порвані дроти, опори побиті і ізоляція, і це найбільші обсяги робіт були на таких ділянках.
В’ячеслав: Виходить так: один снаряд влупив і три проводи вже на землі. А це чималий шматок роботи і дуже багато займає часу. А так як вони ще після себе позалишали багато чого, сюрпризів для нас, і не тільки для енергетиків, для військових і для місцевого населення.
Пам’ятаю, ви співпрацювали з саперами. Вони також проходили оці всі лісосмуги до вас. Як це було, чи багато у вас було простору для роботи?
Ігор: Це був обмежений коридор, щоб техніка під’їхала до опор і місце, там де ми мали скручувати дроти або міняти їх. Якщо сапери не проходили лісосмугу, вони говорили, що туди не ходіть, бо там може бути розтяжка, міна.
А багато такого вони виявляли?
Ігор: Так, дуже багато. Ми проїжджали і десятки протитанкових мін лежали на обочині, вони ще не позабирали їх, тобто готували до ліквідації.
Скільки часу працювали там?
Ігор: Два тижні. Одну лінію ми відновили, і її будуть пробувати включати, а другу лінію потрібно ще доопрацювати.
І зараз там є ваші колеги?
Ігор: Ні, ми виїхали, зараз морози. Нам не можна працювати, поки не потепліє.
В’ячеслав: Ми дійсно зрозуміли, що ми потрібні, що на даний час ми захищаємо свій енергетичний фронт. Кожен виконує свою роботу.
Як оцінюєте час перебування там. Ви сказали, що постійно чули вибухи. Що бачили, що чули, наскільки далеко це було від вас?
В’ячеслав: По відстані зорієнтуватись не можна, але вибухи було час від часу занадто чутно. І таке відчуття, що ось-ось буквально за декілька кілометрів вони стоять, тому що наше ЗСУ дуже гарно працювала по них, щоб вибити із Херсонщини. Навіть були такі дні, коли йшов наш наступ, то було чутно автоматні черги, наші дуже гарно працювали. Перші дні це було доволі близько і доволі гучно. Коли ти працюєш, повинен виконувати свою роботу, і під час ліквідації аварії над тобою проноситься гвинтокрил або якийсь МіГ, то трошки не по собі стає. Але потім ми навіть вітали їх (посміхається). Наші літали, слава Богу – наші, тому приємно працювати, коли ти бачиш, що дійсно наші йдуть до перемоги, якої ми дуже чекаємо!
Ви кажете, що перший час їх було дуже добре чути. А потім ЗСУ їх вже відтіснили?
В’ячеслав: Так, вони, видно, коли їх ближче до Херсона підігнали, коли ті почали свій відступ, то вже було трошки далі чутно. Але було видно по техніці, яку наші війська все більше й більше стягували туди, щоб їх гнати і щоб вони, не озираючись, тікали звідси.
Коли ви їхали на Херсонщину відновлювати комунікації, чи були у вас якісь переживання, адже це територія, де були військові дії і мало які там можуть бути небезпеки?
Ігор: В першу чергу, я переживав за колектив. Адже я відповідальність несу як керівник робіт. І щоб вони цілі та здорові повернулися додому.
Так все і було, ваша вся бригада повернулася в безпеці.
Ігор: Так, все було добре.
Чи відчували ви відповідальність за тих людей, які мають повернутися на ці території, щоб жити там?
Ігор: Так, ми це дуже розуміли. Ми їхали з цією метою, щоб відновити електропостачання у домівках людей, щоб вони поверталися додому.
Можете поділитися якимись робочими історіями, що запам’яталось з поїздки особисто вам.
В’ячеслав: Поділитися можу багато чим. Для себе я зрозумів, наскільки війна нас зробила дружнішими. Навіть, якщо працюєш на Житомирщині – колеги та й колеги, а там ми стаємо однією дуже великою сім’єю, яка працює як один механізм. Ми працюємо один за одним, і дуже гарно все виходить, і підтримка, як з одного, так і з другого боку. І зовсім все по-іншому відчувається. Тому що такі умови, я б сказав, дуже складні. На даний час ми змушені були виїхати з Херсонщини на наше місце дислокації, так як змінилися погодні умови. Ми як тільки приїхали туди, за пару днів, одразу знизилась температура, і нас ДСНС просто не допускало до роботи, так як вони не можуть свою роботу виконувати. Тому ми змушені були виїхати, але мережна дільниця Попільнянська РЕМ залишилась далі працювати, так як в них є вже очищені від замінувань ділянки, і вони працюють на 410 кВ, у них все дозволяє працювати.
Ви говорили, що роботи зараз призупинили через погодні умови. А ви ще туди будете повертатися?
Ігор: Так, через тиждень – два будемо знову повертатися, будемо їхати допомагати.
В’ячеслав: Ми розуміємо, що це війна і ми маємо працювати на своєму фронті.
"Ми працюємо на своєму фронті" – енергетики Житомирщини.
ВІДЕО:
ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".