У селі Радча Народицької громади Коростенського району окупанти розстрілювали людей посеред вулиці за те, що вони ввечері ходили. Місцеві ховали загиблих у ямах, які встигали викопати. Окупанти, коли дізнавалися, що хтось виходив на зв’язок, то стріляли по домівках з градів та мінометів. Після обстрілу одного з будинків загинув чоловік, а його дружина з осколком в нозі тікала лісами.
Перший житомирський поспілкувався з місцевою жителькою Ганною, яка розповіла, що загарбники спочатку були не агресивними, а потім почали робити, що хотіли: вбивати, гасити з градів по домівках з людьми, грабувати.
“Окупанти в перший тиждень ходили по дворах, дітям подарунки давали. Обіцяли, що по нас стріляти не будуть. А на наступний тиждень вони почали лупили по нас з автоматів та градів. Як почали стріляти з автоматів по моєму будинку, то я вибігла на вулицю із вагітною донькою та заховалася в ямці. По телефону хотіли поговорити, то вони якось дізнавалися, хто і звідки дзвонив і по будинку стріляли з градів чи мінометів. Після цього я з донькою вирішили тікати, бо боялися за життя.
У нас розстріляли пенсіонерку Людмилу та її чоловіка, бо вони ввечері йшли по вулиці. Говорили, що якщо бачите, що ми біля вашого будинку, то виходьте на вулицю, щоб ми вас не бомбили.
По одному із будинків, з якого тікав дідусь, влучив снаряд. Дідусь не встиг та отримав контузію, за три дні помер.
Наш музикант місцевий вийшов подзвонити, то зловили сигнал і його на місці розстріляли. А його жінка з осколком у нозі тікала лісом до траси, і так виїхала в Житомир.
Багато хто тікав лісами. Ми боялися, але не було виходу, у мене була дочка вагітна. Ми вийшли в обід, ночували в лузі в мороз, але всі живі.
У селі не було світла, ні продуктів харчування, що було в погребах, то ми і їли.
Людей ховали на горі, їх просто закопували. Окупанти пропонували перейти на їхню сторону і йти лісом до Білорусії. Вони пошкодили школу, розбили перехрестя і встановили багато мін та розтяжок”, – зі сльозами розповіла місцева.
Олексій розповів, що наразі у них немає ні, зв’язку ні світла.
“Живемо в жахливих умовах, досі немає світла, ні зв’язку. Підключаюся до білоруського роумінгу, і зараз якось говорю з рідними. В окупації було важко, вони ходили по селу і робили, що хотіли. Хтось щось скаже не те, отримали кулю в скроню.
Нас залякували, але ті, хто не витримував цього терору, то тікали лісами. Бо інакшого виходу ніхто не бачив”.
Місцеві кажуть, що одна жінка тікаючи, натрапила на розтяжку та втратила свідомість, окупанти її забрали і повезли в Білорусію. Жінка жива, виходила на зв’язок.
Люди зі сльозами на очах зустрічали українських військових і дякували їм за те, що прийшли. Нині дуже бояться, що загарбники повернуться.
Нагадаємо, 5 квітня секретар Народицької громади Олег Ярмолюк розповів про мародерство окупантів та загибель мирних людей.
Вдень 4 квітня керівник ОВА Віталій Бунечко повідомив, що на території Житомирської області російських окупаційних військ вже немає.
З квітня командир батальйону територіальної оборони Коростенського району Олексій Абдурахманов розповів, що бійці батальйону провели зачистку населених пунктів Грезля та Радча, Коростенський район повністю звільнений від окупантів. Створені гуманітарні коридори для надання допомоги населеним пунктам, які були під окупацією. Також поліція інформувала, що 3 квітня у Народицькій громаді розпочалися роботи із зачистки сіл від вибухонебезпечних предметів.
1 квітня керівник обласної військової адміністрації Віталій Бунечко повідомив, що з окупованих сіл Коростенського району евакуювали майже всіх громадян, там залишилося близько 20 людей, інформація про гуманітарну кризу в Народицькій громаді не відповідає дійсності.
29 березня в інтерв’ю Першому житомирському голова Коростенської РВА Юрій Тарасюк говорив, що в Коростенському районі окуповані чотири села Народицької громади, оскільки ця громада межує з Київською областю.
ВІДЕО:
Слідкуйте за подіями в місті та районі разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Правоохоронці Житомирщини шукають п'ятьох місцевих, які могли зникнути на Київщині".