На Житомирщині розглядають декілька сценаріїв початку освітнього процесу

З початку повномасштабного військового вторгнення російських військ на територію України паралізовано й систему освіти українських школярів. Щодня внаслідок потрапляння ворожих ракет, артилерійських обстрілів, численних авіанальотів зазнають руйнувань загальноосвітні навчальні заклади та виші, передає Голос України.

Тому в суспільстві й у владних коридорах розгорілися дискусії стосовно того, як краще навчатися дітям з 1 вересня: офлайн чи дистанційно. Пропонують у профільному міністерстві також і змішану форму навчання. Головною умовою для навчання дітей офлайн нині є створення безпечних умов для перебування усіх учасників освітнього процесу – бомбосховищ та укриттів, що повинні відповідати всім санітарно-гігієнічним і пожежним вимогам.

Наразі на Житомирщині розглядається декілька реальних сценаріїв початку освітнього процесу: очний (змінний), змішаний і дистанційний формат. Станом на 1 серпня цього року 835 закладів освіти області, або 68,8%, від загальної кількості мають укриття різного типу (сховища, протирадіаційні, найпростіші тощо).

До старту нового навчального року залишилось декілька тижнів. Ми вирішили поцікавитися думкою батьків, педагогів та управлінців області стосовно того, яку форму для навчання обрати і чи буде воно безпечним для дітей і вчителів.

Олена Орловська, мама двох учнів, Житомир:

– Я вважаю, що хто пропонує очне навчання – це ворог і провокатор, котрий готує братські могили для наших дітей і вчителів! Вибачте за такі страшні слова, але зараз, коли стільки зради, в країні війна, школи саме і можуть вкотре стати прямою ціллю для ворожих ракет. Я категорично проти!

Олена Авраменко, вчитель Головківської гімназії Чоповицької селищної ради Коростенського району:

– Це питання дуже складне й болюче для усіх: і для батьків, і для нас, освітян. Я прекрасно розумію, що навчання онлайн не в повній мірі ефективне, бо не можна повністю проконтролювати учнів, чим вони займаються під час навчального дня, опитати всіх навіть за допомогою сучасних цифрових можливостей і ресурсів. Та й з Інтернетом в селах, чесно кажучи, трапляються перебої. Але скажіть мені, будь ласка, як можна у разі тривоги швидко одягнути й вивести в укриття клас дітей. Кожна ж мама знає, скільки часу потрібно для того, щоб зібрати до школи дитину. Та й тривожний звук сирени діти різних вікових категорій сприймають по-різному: хтось починає плакати, у когось істерика, страх, розсіяна увага… А за все це й безпеку діток під час очного навчання відповідальність лежить на директорові школи й вчителях. Як так може бути? А хто ж подумав про безпеку самого вчителя, у якого також є родина, діти? Думаю, що це неправильно – під час війни давати право вибору. Слід ще раз реально все обдумати й вибрати на час війни одну форму навчання, яка б задовольняла всіх: батьків, дітей, вчителів. А докір про те, що, наприклад, під час навчання онлайн діти неякісно й не зовсім ефективно засвоюють матеріал, вважаю не зовсім коректним. Бо учень, котрий хоче навчатися, буде це робити, незважаючи на те, в якому він закладі вчиться. Та й результати мультимедійного іспиту прекрасно підтверджують мої слова: діти демонструють чудові результати, хоч і навчалися вже декілька років в онлайн-форматі.

Ірина Корж, Житомирський район, мама учня 9-го класу:

– По-перше, я вважаю, що в такий час не варто зайвий раз нагнітати напруження з такої серйозної теми. Невже батьки та освітяни не усвідомлюють небезпечність ситуації? По-друге, ніхто нікого силоміць не заганяє в школу. Всі вказівки – то лише рекомендації, і буде навчання в онлайн-форматі, чи офлайн, покаже час і обставини. Не варто дітей виставляти неорганізованими істериками, а вчителів – нездатними адекватно реагувати на ситуацію! Краще навчіть своїх дітей, поки є час, чемно і вчасно виходити на онлайн-навчання, з увімкненою камерою, а не так, що вчитель бачить лише декількох учнів, а всі інші невідомо чим у цей час займаються і де перебувають взагалі, бо не ввімкнули камеру. Чи сплять, чи їдять, або ж граються…

Людмила Мала, голова Ушомирської громади Коростенського району:

– На території нашої громади 1 вересня розпочнуть роботу 11 шкіл та 9 дошкільних закладів освіти. У закладах загальної середньої освіти знання здобуватимуть 1200 учнів, а в ЗДО – 240 дітей. 8 серпня відповідна комісія прийняла всі освітні заклади до початку нового навчального року, окрім ЗДО в Білошицях, де короткотривало виховуються 10 діток. Тут роботи ще тривають. У школах, де навчаються по 50—60 учнів, доцільніше було б навчатися офлайн, а в більших – дистанційно. Але ми жодних рекомендацій й думок стосовно цього нав'язувати не будемо. 10 серпня роздали в усі населені пункти громади анкети з опитуванням, де самі батьки вирішать і оберуть форму навчання своїм дітям з 1 вересня. Ми повністю прислухаємось до їхньої думки.

Олег Загородний, тато двох дітей, Андрушівська громада:

– У мене складається враження, що наш народ трохи втратив здоровий глузд. Яка може бути школа, коли сигнали тривоги лунають майже щодня і до того ж ще й по декілька разів на день і навіть на годину?! Я – батько двох учнів, і зі своїми дітьми не готовий ставити експерименти на виживання в цей складний час. Нам слід переживати зараз не за знання дітей, а за їхню безпеку і життя. Знання вони зможуть надолужити після нашої Перемоги. Вчитель – теж жива людина. І швидко вивести навіть старших дітей у сховище – то проблема. Тим більше, що не всі вони розташовані в одному приміщенні зі школою, а за 200—500 метрів від неї. Гратися у війну дитячими життями не можна! Нехай краще дитина буде тимчасово неосвічена, але жива. Навчитися встигне завжди, було б бажання.

Дмитро Кононський, начальник відділу освіти Народицької селищної ради:

– На території нашої громади, що певний період перебувала під окупацією російських військ, функціонують 9 ЗЗО, де навчається 866 учнів, та стільки ж ЗДО, де виховується 227 дошкільнят.

У зв’язку з військовою агресією росії проти України та частковою окупацією території громади пошкоджень від авіаударів, бомбардувань та артилерійських обстрілів зазнали сім закладів загальної середньої освіти, а саме: Народицька гімназія, Базарський НВК «ЗНЗ І—ІІІ ступенів-ДНЗ», Закусилівська ЗОШ І—ІІІ ступенів, Новорадчанська ЗОШ І—ІІІ ступенів, Латашівська ЗОШ І-—І ступенів, Заліський НВК «ЗНЗ І—ІІІ ступенів-ДНЗ», Норинцівська ЗОШ І—ІІІ ступенів.

А також п’ять закладів дошкільної освіти, а саме: Новорадчанський дошкільний навчальний заклад, Стародорогинський дошкільний навчальний заклад «Сонечко», відділення дошкільної освіти Заліського НВК, відділення дошкільної освіти Базарського НВК – дошкільний навчальний заклад, Народицький дошкільний навчальний заклад «Сонечко».

Навчальні заклади, що зазнали незначних пошкоджень, власними силами відновили свою роботу, а ті, які потребують капітальних і більш серйозних капіталовкладень, чекають на експертну й проектну експертизу, підрахунки фахівців.

Лише Базарський НВК під час окупації втратив 70 вікон, з яких 9 – металопластикові. Переважно пошкоджень у закладах освіти громади зазнали вікна, підлога та дахи освітніх закладів, фасади, господарські споруди.

На сьогодні пошкодження частково локалізовані, і першочергові ремонтні роботи проводяться власними силами закладів освіти. Першочерговим є ремонт та перекриття дахів закладів з метою недопущення потрапляння вологи та намокання перекриттів приміщень. Вікна, що зазнали значних руйнувань та розбиті, нині тимчасово закриті листовими матеріалами і дошками.

З 18 освітніх закладів громади лише три мають типові бомбосховища, що відповідають встановленим нормам. В інших закладах опрацьовуємо питання обладнання для цієї мети наявних овочесховищ та погребів, що виконуватимуть подвійне призначення. А з приводу форми навчання, то ми моніторимо це питання, вивчаємо думку батьків та педагогів і незабаром знатимемо, як навчатимуться наші діти.

Марія Олійник, бабуся учня 8-го класу, Попільнянська громада:

– Наші батьки під час Другої світової війни також не ходили до школи. У них за плечима по два-чотири класи початкової школи, але ж виросли не дурними, нас виховали належним чином і дали путівку в життя. І раніше вчених і професорів було не менше, ніж нині. Вважаю, якою б підготовка вчителя не була стосовно покрокового виконання інструкції при надзвичайній ситуації в такий час, але діти, паніка, нерви все одно будуть брати гору. Інколи вдома ми не можемо дати раду одній дитині, а тут цілий гурт, декілька десятків дітей! Та ж під час ковіду всі сиділи вдома, і все було добре, а тут свідомо наражаємо на небезпеку дітей, педагогів. Не варто нищити українське суспільство!

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

ДОПОМОГТИ НАШІЙ РЕДАКЦІЇ ФІНАНСОВО: "Підтримай КОРОСТЕНЬ today".