Посмертна трансплантація - це не про смерть. Це про життя. 10 жителів Житомирської області написали прижиттєву згоду на проведення посмертної трансплантації.
Про це пише газета "Ехо".
"Ще 5 років тому проблеми трансплантації в нашій країні мало обговорювалися в суспільстві, тому що такі операції проводилися в невеликій кількості і тільки від родинного донора. І це при тому, що тисячі тяжко хворих українців із року в рік потребують негайної пересадки органів, бо без цього вони просто приречені... Раніше хворі повинні були шукати клініки за кордоном, але в останні роки завдяки зміні у законодавстві України трансплантація швидко почала набирати обертів. Тепер такі операції проводяться не тільки в Києві, а і практично в кожному обласному центрі. За два роки в Житомирі проведено 20 трансплантацій", - йдеться у публікації видання.
У Житомирській обласній лікарні за останні два роки зроблено 20 успішних трансплантацій, причому не тільки від родинного донора, а і від посмертного.
Останній випадок яскраво продемонстрував технічні і кадрові можливості Житомирської обласної лікарні: одночасно були проведені три операції з пересадки органів посмертного донора трьом хворим людям - серця, нирки та печінки. В операціях були задіяні близько 90 спеціалістів, в тому числі директор Інституту серця Міністерства охорони здоров'я України Борис Тодуров, який спеціально приїхав до житомирської лікарні, щоб провести пересадку серця. "У світовій практиці родинна трансплантація складає лише 10% від всіх трансплантацій", - говорить Богдан Леськів - генеральний директор КНП "Обласна клінічна лікарня імені О. Гербачевського" Житомирської обласної ради. - "Не завжди орган родича підходить по всіх медичних показниках для хворого і не всі органи можна взяти у родича, зокрема серце пересадити можна тільки від посмертного донора. Тому основний вид трансплантації - саме пересадка від посмертного донора".
Без згоди родичів померлого трансплантація неможлива.
"У реанімацію лікарні доставляють людей, які потрапили в аварію й отримали смертельні травми, зокрема голови", - продовжує Богдан Леськів. - "У хворих, в яких констатують смерть мозку (вона прирівнюється до біологічної смерті) робота всього організму продовжується в середньому 12 - 18 годин лише завдяки медичним препаратам і апаратам. Ці пацієнти приречені на смерть, але завдяки їх органам ще можна врятувати інших хворих, дати їм шанс на повноцінне життя. І тут багато залежить від родичів пацієнта, в якого констатували смерть головного мозку. Згідно законодавства без згоди його родичів ми не можемо провести трансплантацію його органів тому, хто на них потребує. Але родичі, які втратили рідну людину, знаходяться у відчаї, у них горе, вони не можуть думати ні про що інше, але частіше вони просто не готові до обговорювання питання трансплантації. Більшість родичів не дає своєї згоди, але є і такі, які розуміють, що близьку людину вже не повернеш, але її серце, нирки чи печінка можуть продовжувати працювати в іншій людині, а значить, життя дорогої людини продовжиться".
В Україні створена єдина державна інформаційна система трансплантації, де зібрана інформація про всіх донорів і реципієнтів. В обласній лікарні біля 60 пацієнтів з різною патологією серця, нирок, печінки та легенів перебувають на листку очікування. Вони пройшли всі необхідні обстеження, результати яких внесені у єдину базу даних країни. Якщо цим людям не буде проведена трансплантація органів, вони довго не проживуть...
Важливо те, що у базі даних донорів і реципієнтів є інформація по всіх областях. Тобто, наприклад, якщо в Києві у людини констатували смерть мозку, і її медичні показники по сумісності збігаються з тими, що є у пацієнта з Житомира (група крові, резус та багато інших), то органи померлої людини з Києва відправляються на трансплантацію в Житомир. Завдяки цій системі пошук донора та реципієнта відбувається набагато швидше, адже при трансплантації кожна хвилина - безцінна.
Хворих, які потребують трансплантації в нашій області - сотні. Лише біля 200 жителів живуть завдяки проведенню гемодіалізу - всі вони апріорі потребують трансплантації нирки. А ще багато людей страждає на серйозні хвороби серця та легенів...
Ще при житті потрібно для себе визначити: чи готовий бути донором в разі смерті головного мозку?
Кожна людина при житті може прийняти рішення щодо згоди ( незгоди) на посмертну трансплантацію і оформити це офіційно. Десять жителів нашої області вже дали прижиттєву згоду. Тобто вони написали заяву про те, що погоджуються стати посмертними донорами, якщо через певні обставини їм констатують смерть головного мозку. Серед цих десяти людей і Богдан Леськів.
Така прижиттєва згода пишеться на ім'я трансплант-координатора, який працює у кожному медичному закладі, де проводяться трансплантації. В Житомирській обласній лікарні це Марина Стадник. Саме вона має право говорити з тими, хто потребує трансплантації, хто бажає стати донором, а також з родичами людини, у якої констатували смерть головного мозку. Треба сказати, що цей діагноз виставляється консиліумом багатьох лікарів у присутності представників правоохоронних органів. Все згідно закону.
"Смерть мозку прирівнюється до біологічної смерті, але за рахунок медичних препаратів і апаратів життєдіяльність людини підтримується ще деякий час",- розповідає Марина Стадник. - "Це може бути декілька годин, а може декілька діб. Все залежить від ресурсу організму на компенсацію, який не безмежний. І якщо померла людина при житті не дала свою згоду чи незгоду на проведення трансплантації, ми просимо рідних дати свою згоду. Такі розмови відбуваються дуже важко. Родичі розгублені, вони в стресовому стані. У мене було шість розмов з родичами, в результаті я отримала дві згоди і чотири незгоди. Були люди, які сказали, що їх родичу буде погано "там" без своїх органів, тому - "ні". Але була жінка, яка сказала так: "Нехай моя мама ще поживе в комусь іншому"...
Посмертна трансплантація - це не про смерть, це про життя. Трансплантація може продовжити життя того, хто цього потребує, хто не безнадійний. У світі застосовуються прекрасні ритуали після проведення трансплантацій, наприклад, родичам померлого дають послухати його серце, яке б'ється в грудях іншої людини. Це дуже зворушливо і діє на родичів заспокійливо..."
Деякі родичі відмовляються від посмертного донорства померлої людини через релігійні міркування, мовляв, церква не схвалює. Але, за словами Марини Стадник, український Центр трансплант-координації провів зустріч з очільниками церков, і ніхто з них не сказав, що проти трансплантації. Хоча офіційної позиції церкви з цього приводу поки що немає. За кордоном католики навіть пропагують пересадку органів. У костелах є такий напис: "Богу не потрібні твої нирки, богу потрібна твоя душа". Адже Господь забирає саме душу, а не тіло. Тіло тлінне, але саме органи цього тіла можуть врятувати життя іншої людини.
За словами Марини Стадник родичі вагаються з прийняттям рішення саме тому, що не знають, як до цього віднісся б сам померлий, чи погодився би стати донором? Тому потрібно обговорювати посмертне донорство вдома зі своєю сім'єю, щоб позиція кожної рідної людини була відома. І тоді при певних обставинах вони будуть знати, яке рішення прийняти, сказати "так", чи "ні". Згода означає продовження життя не тільки хворої людини, а і померлої, адже його нирки, серце чи печінка будуть працювати і жити й іншій людині.
Слідкуйте за подіями в місті та Україні разом з КОРОСТЕНЬ TODAY! Підписуйтесь на наш Telegram-канал: https://t.me/korostentoday